24-річний Данило Павленко на позивний "Гравець" — ветеран війни. На фронті Данило втратив обидві ноги. Має відзнаку "За поранення". Зараз чоловік проходить реабілітацію у Житомирському військовому шпиталі.
"Їсти люблю все домашнє, але п'ять років майже не бачу іншої їжі, крім з їдальні, тож уже хочеться чогось домашнього. Добрі люди приносять їжу, підтримують", — сказав Данило Павленко.
Ветеран розповів кореспондентам Суспільного, що він родом зі Слов'янська. Після закінчення ліцею навчався у Лиманському професійно-технічному училищі, отримав професію помічника машиніста. 7 липня 2021 року Данило пішов на строкову військову службу. Після того, як відслужив, підписав контракт зі Збройними силами України. На початку повномасштабного вторгнення він служив у військовій частині у Миколаєві в тиловому підрозділі.
"Потім мене почали переводити по різних частинах — у Павлоград, Лозову, Суми. А згодом перевели з тилової частини до бойової, бо надійшов відповідний наказ зверху", — розповів Данило Павленко.
Чоловік воював на Покровському напрямку в 5-й окремій штурмовій Київський бригаді снайпером-штурмовиком. 24 квітня 2025 року, виконуючи бойове завдання, був поранений.
"Пішли визволяти своїх, евакуйовувати. А вийшло так, що евакуйовували вже мене. Літали "шахеди", FPV-дрони, були скиди. Травму я отримав десь об 11:00. Лише ввечері мене відтягнули до точки збору, а вже наступного ранку змогли евакуювати — приїхала машина й забрала мене", — сказав Данило.
Він лікувався в Донецькій області, у Дніпрі, в Житомирській обласній лікарні.
"Спочатку два тижні був у реанімації, потім мене перевели в хірургію. Там були дуже хороші лікарі — вони буквально витягнули мене, бо інакше міг початися сепсис", — розповів воїн.
Данило сказав, що поступово звикає до милиць. Зараз він оформлює документи на групу інвалідності. Допомагає йому ветеран війни Віктор Потапенко.
"Хотілося б, щоб таких людей, як Віктор, у світі, зокрема в Україні, було більше. Він допомагає мені з усім — і з документами, і з паперами. Також підтримали його знайомі зі шпиталю", — додав Данило Павленко.
Віктор Потапенко сказав, що кожен день бачиться з Данилом і намагається все робити для того, щоб він не відчував себе самотньо.
"Коли я приїхав до Данила, то перший раз заплакав. Я сказав йому, що відпущу його лише тоді, коли він стане зі мною на висоту. Йому насамперед потрібні не піклування, а увага й повага. Коли Данило отримав свої перші протези, я бачив, як він на них дивився. Знаєте, для нього це був шанс на нове життя", — розповів Віктор Потапенко.
"У всіх тут різне ставлення до військових — і щодо центру супроводу, і загалом до таких питань. Лише після того, як ми звернулися до міськради, через пів року житомирський центр супроводу почав щось робити", — сказав Данило Павленко.
Ветеран розповів, що мріє про власне житло. Його рідні живуть у Дніпропетровській області. Його квартира залишилася у Слов'янську. В Житомирі йому ніде жити.
"У 2025 році я звертався до Житомирської мерії. Сказали, що все буде. Зараз щось не виходить", — сказав Данило Павленко.
Суспільне звернулося до Житомирської міської ради із запитом на інформацію про можливість виділення житла Данилові Павленку.
"Щоб отримати квартиру, йому потрібна місцева реєстрація, тому я прописав його у себе вдома. Житло має бути на першому поверсі та облаштоване відповідно до його потреб. Він віддав третину себе за це суспільство", — сказав Віктор Потапенко.
"Буває, що деяким людям байдуже до таких, як ми. Це потрібно прийняти й самому рухатися далі, а не покладатися на інших", — зауважив Данило Павленко.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
