У День вишиванки 21 травня у Житомирі провели допрем'єрний показ документального фільму Суспільне Чернівці "День вишиванки. Шлях до себе", який розповідає про феномен Дня вишиванки. Саме свято було започатковане 20 років тому студентами у Чернівцях. Подивитися цей фільм прийшли більше сотні житомирян.
Серед глядачів були студенти, вчителі, викладачі, ветерани російсько-української війни, вихованці житомирського Пласту та представники громадських організацій.
Перед початком показу головний редактор Суспільне Житомир Дмитро Клименко розповів про проєкт та про те, як творча команда Суспільне Чернівці упродовж року готувала фільм "День вишиванки. Шлях до себе".
"Наші колеги з Чернівців записали дуже багатьох людей, які були дотичні до створення традиції відзначення Дня вишиванки. У фільмі ви побачите багато цікавих історій не лише людей, а й самих вишиванок — як формувалася сімейна традиція вишитих сорочок. Для одних людей це була набута історія, а для інших — це традиція, яка передавалася з покоління в покоління", — сказав Дмитро Клименко.
На передпоказ прийшов також один зі співзасновників відзначення Дня вишиванки у Житомирі Ілля Грицанюк, який нині служить у ЗСУ.
"До 2014 року ми з однодумцями упродовж кількох років збиралися разом і, одягнувши вишиванки, ходили по Житомиру. Тоді для Житомира це було незвично — на нас дивилися, як на диваків. Потім була Революція гідності, коли стався значний підйом національного духу в Україні. Тоді ми зробили першу вишивану ходу у Житомирі. Багато людей, які були активістами київського та житомирського Майданів, тоді зібралися та вирішили, що в Житомирі має бути оця вишивана хода. Прийшли тоді десь пів тисячі людей. Це виглядало, як натовп людей у вишиванках, які прийшли подивитися один на одного і порадіти, що їх об'єднує така традиція. А уже через кілька років ініціативу підхопила місцева влада", — сказав Ілля Грицанюк.
Фільм тривав понад годину. Журналісти Суспільне Житомир, які були на показі, розповіли, що на окремі моменти глядачі реагували дуже емоційно.
"Люди не стримували сліз, коли дивилися історію сестер, які вишивали сорочку для свого брата-військового, чекаючи його з російського полону. Щирі емоції викликала історія дідуся, якого з самого дитинства навчили колись вишивати його мама та бабуся. Кожен побачив у цих історіях щось близьке для себе", — говорять журналісти Суспільного.
Після показу глядачі затрималися в кінотеатрі — оскільки на вулиці почався дощ, люди вирішили залишитися і обговорити між собою фільм.
"Під час фільму я кілька разів плакала, тому що там були моменти, які мене дуже торкнулися і були дуже чуттєвими. Я дивилася і відчувала, як тепліє на душі. В моїй сім'ї були вишиванки, але це було щось таке, що одягалося в школу на перший дзвоник, і тому подібне. Упродовж останніх років шести я їжджу на Закарпаття і щоразу бачу якусь вишиванку, яку хочу купити. В мене вже склалася власна невеличка колекція вишиванок. І не лише сорочок — ми їздили в Косів з подругами, і я собі придбала сумку. Дуже подобається збирати такі речі", — розповіла відвідувачка показу Діана Дзядевич.
"Все що робить команда громадської організації "Всесвітній день вишиванки", це завжди дуже круто — будь-то фільм, книга чи якась нова ініціатива. Головне, що ми бачимо у сьогоднішньому фільмі — це традиції і культура, які не знищити. Що б не робили наші вороги для того, щоб ми забули нашу власну ідентичність, забули своє коріння, ці коди — коди спадку, коди нації — такі як вишиванка, як наша кулінарна традиція — вони незнищенні", — сказав викладач Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв імені І.Огієнка Ігор Шурпан.
Раніше в етері Українського радіо Житомир авторка та сценаристка проєкту "День вишиванки. Шлях до себе" Аліна Хрищук розповіла про основні меседжі фільму та чому глядачам варто його подивитися.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
