Дві сотні фігурок коней зібрала у власній колекції одинадцятикласниця Вікторія Терещенко з Малина на Житомирщині. За її словами захоплення почалося ще у дворічному віці й триває досі. Дівчина розповіла кореспондентці Суспільного, що коні їй подобаються не за якісь окремі риси — вона їх просто любить. Окрім іграшкових коней, Вікторія має тематичні книги та пазли. Фігурки коней можна побачити на її сумці, а їх зображення на шпалерах у кімнаті.
Кореспондентці Суспільного Вікторія показала свою колекцію іграшкових коней — вона розміщена на кількох полицях. Частина фігурок зберігається у коробках. Пластмасові, колекційні фігурки з мультфільмів, м'які іграшки — усі вони, за словами дівчини, з’являлися в різний час і з різних місць. Частину купували рідні. Інших дарували рідні та друзі, знаючи про таке захоплення.
"Перші коники з’явилися, як каже мама, коли мені було приблизно два роки. Все дитинство пройшло з іграшковими конями. Ляльками не гралася — лише кониками. Досі не розумію, чому обрала саме коней. Приходила з дитсадка — дивилася мультфільм "Спіріт" про пригоди дикого мустанга Спіріта", — розповіла Вікторія.
За словами мами Вікторії, у будь-якому місці купували іграшкового коня.
"Де б ми не були, і бачили нового іграшкового коня, доводилося його купувати. Одного разу поїхали в "Парк Київська Русь", де були виїзди на конях — емоції були неймовірні", — розповіла мама Вікторії.
Окреме місце в колекції займає м'яка іграшка — кінь Йосип, подарований хрещеним. За словами Вікторії, саме з ним їй найспокійніше засинати. Інші фігурки імен не мають, за винятком персонажів із мультфільмів.
Любов до іграшкових коней з часом переросла в інтерес до справжніх тварин. Вікторія розповіла, що з дитинства намагалася використати будь-яку можливість, аби побути біля коней.
"У десять років я підійшла до агресивної кобили у сусідів — спокійно погодувала її і не боялася. Мама тоді злякалася за мене і забрала. Коні взагалі ніколи не поводилися агресивно біля мене", — розказала дівчина.
У коментарі кореспондентці Суспільного Вікторія, що біля коней не можна робити різких рухів. Один із таких випадків вона згадує з осені 2024 року. Це сталося в селі Райгородок, де вона перебувала у родичів. Під час прогулянки з друзями дівчина побачила, як хлопець зробив різкий рух біля прив’язаного коня. Тварина у відповідь притиснула вуха — це була ознака можливої агресії. Вікторія помітила це і встигла попередити хлопця відійти.
Дівчина розповіла, що декілька разів пробувала кататися верхи. За словами Вікторії, тоді відчувала повну гармонію і спокій.
"Приємні спогади. Мені добре бути з ними. Відчуваю, що це моє", — розповіла дівчина.
Пов’язувати майбутню професію з кіньми вона не планує — спілкування з ними хоче залишити як хобі. За словами дівчини, в Україні, немає можливості здобути професію берейтора — тренера коней.
Вікторія розповіла, що колекцію коників дівчина планує зберегти й забрати з собою у доросле життя. За її словами, 2026 рік — рік Вогняного Коня — сподівається провести вдало й пов’язує з ним здійснення своїх планів на подальше навчання та вибір професії.
Раніше Суспільне писало, що майстриня із Черняхівської громади, що на Житомирщині, Зінаїда Бугайчук понад 10 років створює традиційні ляльки-мотанки та сучасні рідзвяні обереги. Її роботи побували на виставках та фестивалях в Україні та за кордоном, стали частиною приватних колекцій та волонтерських ініціатив. Маленькі її рукотвори також передають як талісмани українським воїнам на передову.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
