У селі Троща Вільшанської громади, що на Житомирщині, учасниці фольклорного колективу "Берегиня" запросили місцевих ліцеїстів на майстер-клас із виготовлення солом'яних дідухів. Окрім техніки виконання символу Різдва, майстрині розповіли учням про давні українські традиції та обряди, пов'язані з цим атрибутом свята.
За словами директорки сільського будинку культури та керівниці колективу "Берегиня" Любові Олійник, вони щороку напередодні Різдва плетуть дідухи із колосся, зібраного на місцевих полях. Для цього з осені заготовляють колоски жита, пшениці, ячменю та сухоцвіти. До участі у виготовленні різдвяної атрибутики, зазвичай, запрошують учнів місцевого ліцею.
"Дідух — це сніп-оберіг, сплетений із колосся, який є давнім символом роду, урожаю, добробуту, миру та злагоди в родині, а також зв'язку між поколіннями. Для виготовлення цього атрибуту свята потрібні колоски жита, пшениці або ячменю, засушені квіти, стрічки для оздоблення та гарний настрій", — розповіла Любов Олійник.
Любов Олійник пояснила, що для виготовлення різдвяного дідуха спочатку потрібно заготувати 12 в'язок із солом'яних колосків, які, з її слів, символізують календар — 12 місяців. Найкращу та найпишнішу із в'язкок обирали як верхівку.
"Після підготовки окремих пучків розпочинається формування великого снопа-дідуха. Для його верхівки або серця, як ми кажемо, обираємо найкращого та найвиразнішого із пучків. До верхівки прив'язуємо перші 3 в'язки. Відступаємо 3-5 сантиметрів і шпагатом або ниткою фіксуємо. Далі знову примотуємо по 4-5 пучків і фіксуємо. Після цього формуємо ніжку, аби дідух міцно стояв", — поділилася технікою виготовлення різдвяного снопа Любов Олійник.
Також, за словами Любові Олійник, перед Святвечором напередодні Різдва солом'яного дідуха до хати вносив найстарший чоловік роду: дідусь, батько або син.
Учасниця колективу "Берегиня" Олена Островська розповіла, що вона із колегами виготовляє різдвяні солом'яні дідухи із 2013 року. Відтоді, з її слів, сплели їх більше 5 сотень. Снопи-обереги вкладали у пакунки із волонтерською допомогою для військових та передавали їх на передову до різдвяно-новорічних свят.
"Уперше спакували дідуха у 2014 році, коли відправляли нашим воїнам на фронт передачу. Згодом ми це обов'язково робимо до різдвяно-новорічних свят. Адже у кожної із нас є кому щось передати. У кожної із нас є хтось на передовій", — сказала Олена Островська.
За словами учасниці колективу Людмили Костюк, участь дітей у майстер-класі із плетіння дідуха, окрім як долучення до різдвяних традицій, відволікає від негативних думок.
"У даний час у багатьох наших дітей батьки на фронті. І я думаю, що участь у плетінні різдвяного дідуха для них неабияк важлива, бо так діти відволікаються та переключаються на світлі та позитивні думки й емоції", — сказала Людмила Костюк.
Учасник майстер-класу, учень місцевого ліцею Роман Шкаралевич розповів, що долучився до такого передріздвяного дійства із плетіння дідуха вп'яте. З його слів, в його родині дідух-оберіг виготовляють із першого снопа зерна.
"У нас в родині завжди встановлюють дідуха на Різдво. Колоски для нього ми беремо із зерна першого врожаю. Коли ми виїжджаємо в поле, то завжди привозимо додому сніп пшениці або сніп ячменю. Що перше молотимо, то перше і веземо з поля. Дома у нас завжди стоїть сніп. І так робимо вже років зо 5 поспіль", — розповів Роман Шкаралевич.
За словами учениці ліцею Катерини Варгіч, в її родині також зберігають різдвяні традиції, але дідухів не виготовляють і не встановлюють біля ялинки. Оберіг, який вона робить цього року, буде першим.
"Дідухи у нас не заведено встановлювати. Але дуже хотілося, щоб така традиція у нас з'явилася та прижилася. Натомість у нашій родині після Святвечора завжди залишають на столі їжу: кутю, хліб і свічку. Це обов'язково, щоб родичі, які померли, змогли прийти та поїсти, поки ми відпочиваємо. Я не можу стверджувати, але думаю, що в кожній родині є така традиція. Також щороку перед Святвечором у нас триває молитва. Кожен молиться подумки. У кожного своя молитва. Мені здається, що під час цієї молитви всі думають про одне — мир і, звісно, про перемогу України. Хотілося, щоб всі повернулися додому живі та здорові", — сказала Катерина Варгіч.
Учениця ліцею Злата Семенюк розповіла, що теж мріє про те, щоб якомога швидше була Перемога для України, а також про те, щоб мрії всіх українців здійснилися.
Раніше Суспільне розповідало, які символи, обряди та ритуали були притаманні святу Калити, яке за новоюліанським календарем в Україні відзначають 30 листопада, та чому на Поліссі давні традиції свята у первісному вигляді збереглися довше, ніж в інших регіонах України.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
