В селі Лісове на Житомирщині киянка Ірина Хаценко створила екоферму і заснувала картинну галерею. Фермерство розпочалося з пари кіз, яких сьогодні на екофермі понад 30, є корови та бички. Ідея створити картинну галерею виникла після подорожей Європою. Нині в галереї зібрані роботи сучасних українських художників.
Про екоферму і галерею Ірина Хаценко, власниця садиби «Бабина Лоза», розповіла кореспондентам Суспільного.
За словами Ірини, її фермерство розпочалося з пари кіз, яких завела, аби пити молоко.
«Коли я думала про кіз двох, я думала про молоко. А коли вони почали з'являтися — 2, 4, 6, 20, і точно так само ж вже і корови з'явилися, і телята. І тоді вже, хочеш чи не хочеш, прийшлося створювати і думати про велике господарство», — сказала власниця екоферми.
Зараз у господарстві Ірини Хаценко понад 30 кіз, дві корови, 5 бичків і один віслюк. З козячого та коров'ячого молока Ірина разом з помічниками виготовляє сир і масло.
Ірина Хаценко розповіла, що також захоплюється живописом і колекціонує картини сучасних художників. Ідея створити у селі артгалерею виникла під час відвідування однієї з європейських країн.
«Прийшов якийсь момент, коли я поїздила по Європі. Бачила в Голландії — в кожному селі галерея мистецька, а я тоді вже займалася галерею в Києві. Це була така ідея, я не думала, що вона взагалі буде. Думала, побудуємо будинок, зробимо галерею. Будуть до мене приїжджати друзі. Так, щоб було», — розповіла власниця садиби.
За словами Ірини, вона показує гостям картини сучасних українських художників, розповідає про їх авторів.
«Ось, наприклад, такий художник Трубчанінов, він сам із Донецької області, приїхав вчитися. І коли після Донецької області побачив Чернігівщину, то він закохався в неї, і сталося так, що він там і залишився. І у нього така цікава манера, бачте, малює олівцем», — сказала жінка.
У колекції Ірини також є роботи художників Леся Подерев'янського, Ігоря Єлісєєва, Олени Дудніченко та інших майстрів. Ці картини — різних жанрів і стилістики.
«Картинам треба, щоб на них дивилися, щоб про них щось говорили. Вони без цього не можуть жити. Якщо вони десь стоять в папках або закриті — ну, це як у тюрмі», — сказала організаторка галереї.
Свою садибу Ірина назвала «Бабина Лоза». Так у минулому називалося село, де жили її дідусь і бабуся.
«Я дуже вдячна діду з бабою за моє дитинство, за моє життя. І те, що я тут, мене сюди просто притягнуло. Це не був якийсь особливий план. Мабуть, це було просто чудове дитинство», — сказала жінка.
Ірина розповіла, що кожного разу, як думала зупинитися, з'являлися причина рухатися далі.
«Весь час було важко, легко не було ніколи. Але кожен раз, коли я думала, треба це закінчувати, виникала якась не дуже велика причина, але з таким великим плюсом. І це був такий момент, коли я думала — піду далі. Це як диво, якого не чекав, і тут раз — і сталося. І так весь час оці маленькі дива мене підтягували до того, що не треба це все зупиняти», — сказала жінка.
Ірина пригадала, що з дитинства споживала мед, адже дідусь тримав пасіку. За її словами, сьогодні у її садибі теж є пасіка.
«Дивлюсь на це все і в цей момент розумію: зупинись мить, ти прекрасна! І цей результат мені дуже подобається. Сонце, зелень, мед, десь гавкає собака, десь кричить віслюк. Звичайні речі, але це ті звичайні речі, коли я зрозуміла, що у мене все вийшло», — сказала власниця садиби Ірина Хаценко.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
