Оксана Тарасенко із села Юрівка на Житомирщині — мама шести дітей і бабуся трьох внучок, має звання "Мати-героїня". Жінка досі відбудовує свій будинок, пошкоджений внаслідок російського обстрілу навесні 2022 року. Оксана Тарасенко розповіла, що продовжує зберігати традиції своєї родини, яка має чеське коріння.
Жінка розповіла кореспондентам Суспільного, що разом із найменшою донькою вдруге поїхала до Чехії, де виступали з колективом "Каламайки", та відвідали рідних.
"У Чехії, куди ми разом з місцевим колективом "Каламайка" поїхали усього на три дні, відчула: тут моя душа. Ми з дітьми не лише співали, як торік, чеських пісень, а й танцювали на міжнародному краянському фестивалі у Празі. І дорослі, і діти, а нас було двадцять двоє, виступали в національних костюмах. Усі крокували у святковій ході, були неймовірні емоції", — розповіла Оксана Тарасенко.
За словами жінки, вони багато гуляли вулицями Праги. Спали по декілька годин на добу, бо хотіли все побачити. Оксана Тарасенко побачилася з рідними, які проживають у Чехії. Зі слів жінки, поїздка була недешева, але вона докладає усіх зусиль, щоб іноді мати змогу бути там, де її коріння.
За словами Оксани Тарасенко, під час фестивалю вони відчули, що чехи підтримують Україну.
"Якось, просто прогулюючись вулицями Праги, зустріли бабусю. Вона почула нашу українську й сказала чеською: ми з Україною, Україна переможе!" — пригадала Оксана.
Жінка розповіла кореспондентам Суспільного, що попри постійну підтримку Чехії, яка від початку повномасштабного вторгнення приймала українських біженців, у 2022 році жінка вирішила залишитися вдома й продовжувала працювати на місцевій автозаправній станції.
"Пам’ятаю військову техніку на вулицях. Страшно було звісно. Біля будинку стояла гармата — як на дорозі бахкало, а я тримала голову на подушці, то так і голова підстрибувала з подушкою. Тут 15 і 16 березня було два "прильоти". Будинок наш постраждав ще під час першого "прильоту" — лопнули балки, а на другий день додалося", — розказала жінка.
Зі слів Оксани, 15 березня вона відпросилася з роботи і ходила шукати хліб, бо продуктів не завозили. Жінка розповіла, що зайшла у магазин купити цибулю, бо потрібно було садити города, і почула вибух.
"Мама дзвонить: Оксанка, нас обстріляли, в нас вилетіли вікна. Того ж дня були ще обстріли, і я оглухла на півдня – нічого не чула", — розповіла жінка.
За словами Оксани Тарасенко, її старша донька, 22-річна Анастасія, потрапила в окупацію. Вона була медсестрою у Бучі і тимчасово проживала у Макарові. Коли зупинився транспорт, то Анастасія не поїхала у Бучу.
"Я півтора місяці не знала, де моя дитина. Не було ніякого зв’язку. Пам’ятаю, як вона подзвонила. Я піднімаю трубку, а вона каже: мамочко, я жива, зі мною все добре. Я так плакала", — пригадала Оксана.
Коли воєнні дії припинилися, і життя у Малинівці стало спокійним, Оксана Тарасенко припинила пекти традиційну чеську випічку — колаче.
"Не можу пекти. Бабуся вчила, що тісто треба замішувати і випікати з чистими помислами і миром у душі. Зараз війна. Немає того спокою і того настрою", — розповіла жінка.
За словами Оксани Тарасенко, її покійна бабуся, Ганна Йосипівна Петрачек залишила про себе теплі спогади. Вона навчила пекти колаче і штрудлі — пахучі, пухкі.
"Кожен день у неї починався з молитви — вона була дуже побожною, і це відчуття віри передавалося нам, її дітям і онукам. Вона розмовляла з нами по-чеськи, навчала, пояснювала, як це буде українською, і я все розуміла. Я теж говорю по-чеськи, але не так добре, як вона, і це залишає відчуття, що завжди хочеться вчитися більше", — розказала Оксана.
За словами жінки, вона пам'ятає пісні і колискові, які співала бабуся.
"На жаль, не пам’ятаю всіх слів, але вони назавжди залишилися в серці. Бабуся колисала ними не лише мене, а вже моїх дітей. Відчуваю, що цей спів живе в нас далі", — розповіла жінка.
Оксана Тарасенко розповіла, що Ганна Петрачек вчила її читати і писати по-чеськи, і вона намагається передати знання своїм дітям.
"Ми практикуємо чеську вдома, ходимо на фестивалі та різні заходи, щоб зберегти наше коріння. Вдома ми говоримо українською, але чеської не цураємося, і я дуже хочу, щоб діти відчували ту ж любов до мови, традицій і музики, що колись передала нам бабуся", — розказала Оксана.
Оксана Тарасенко – мама шести дітей і бабуся трьох внучок, має звання "Мати-героїня". Жінка розповіла, що бути мамою у багатодітній родині це її призначення.
"По життю я стала мамою. І це було моє призначення, моя спеціальність. Мої діти мають різні захоплення. Вони дуже творчі, як і я: Настенька, Олежик, Соломійка, Ангелінка, Богдан і Адель. Старша донька — бандуристка. Сини – спортсмени. Середня донька — піаністка, а менша — мала успіхи у боксі і паралельно відвідувала три гуртки танців", — розповіла Оксана Тарасенко.
За словами жінки, іноді буває важко, але вона залишається в Україні з дітьми, але не полишає мрію наступного року знову побувати у Чехії – місці, де відпочиває її душа.
Раніше Суспільне писало, що жителька Малина Людмила Штуль разом зі своєю донькою Оксаною пройшли частину Шляху Святого Якова — Camino Portugues (Португальського шляху) — від прикордонного іспанського міста Туй до міста Сантьяго-де-Компостела. Влітку цього року за 8 днів вони подолали 120 кілометрів та отримали "компостелу" — офіційний сертифікат паломників.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
