53-річний Олександр Гладун — військовослужбовець. З перших днів повномасштабного російського вторгнення чоловік добровільно став на захист України. На війні отримав контузію. Нині Олександр служить інструктором в одному з відділів рекрутингу та комплектування у Житомирському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (РТЦК та СП).
Олександр Гладун розповів Суспільному, що із перших днів повномасштабного вторгнення воював на сході України та боронив стратегічні об’єкти на Херсонщині. Був у складі мобільної вогневої групи в Миколаївській області. Нині чоловік працює із людьми, які укладають контракт про проходження військової служби в Збройних силах України.
"Робота відрізняється від основної роботи ТЦК. Тому що до нас звертаються люди, які йдуть на контракт. Як тільки до нас прийшла людина, ми її супроводжуємо: проходження ВЛК (військово-лікарської комісії), збір документів, повний супровід, поки людина не потрапляє до тієї частини, до якої вона хоче. Якщо немає ніякого відношення, то ми самостійно визначаємо частину. Якщо людина згідна, то вона у цю частину йде", — сказав Олександр Гладун.
За словами Олександра, сьогодні здебільшого підписують контракт чоловіки віком від 20 років. Він каже, що головне для рекрутів — опанувати різні види зброї.
"Коли людина буде працювати тільки з одного автомата і не знає всього іншого — а не дай Бог, ранили кулеметника, кулемет стоїть, а немає кому працювати. Коли боєць не розгубився і знає, як працювати з різного виду озброєння, я можу сказати, що це буде 100 відсотків відбиття нападу на дану позицію. Те саме я можу сказати і про різновиди гранат. Зараз все потрібно вивчати", — сказав військовослужбовець.
За словами Олександра, йому часто сниться той день, коли він і його 9 побратимів потрапили в оточення російського спецназу під Красною Горою на Донеччині. Він сказав, що це був, напевно, найстрашніший день.
"Ніхто не вірив, що ми вийдемо живими. Навіть, коли ми вже вийшли, то добу у своєму підрозділі нас вважали зниклими безвісти. Зв’язку не було. Ми виїжджали з однієї точки, а потім перемістилися в інше місце. Коли ми виїхали у Слов’янськ, зв’язалися з командирами, нас виїхав зустрічати командир роти і замполіт (офіцер-психолог — ред.). Замполіт плакав", — пригадав Олександр Гладун.
Для бійця головне вірити в перемогу і власні сили, сказав інструктор. За словами Олександра, визволення Ізюма стало для нього мотивацією воювати далі.
"Найщасливіший день був під Барвінковим, коли ми ще почули, як російський танк вранці заїхав, підірвав своє БК, що було у лісосмузі. І почалася тиша. Після тих обстрілів, коли кожну хвилину щось прилітало. Потім тиша, а потім по рації командир передав, що залишають Ізюм. Це був наш перший бій. Вистояли, погнали їх", — розповів військовослужбовець.
Олександр Гладун сказав, що хоче повернутися на передову, на Запорізький напрямок, до своїх побратимів, з якими з перших днів російського вторгнення виборювали незалежність України.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
