42-річний військовослужбовець Юрій Лукавецький із Житомирщини розповів Суспільному про службу в зоні бойових дій, поранення, роботу в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а також про те, як повідомляє родинам військових про загибель або зникнення їхніх близьких.
За словами Юрія Лукавецького, для нього війна з Росією розпочалася у 2015 році — тоді він два роки брав участь в АТО.
"У перший же день я пішов до військкомату. Мене одразу хотіли направити на південь, але, оскільки я служив в АТО у 2015–2016 роках у 95-й бригаді, то поїхав у свою ж бригаду", — розказав Юрій Лукавецький.
Військовослужбовець розповів, що часто згадує побратимів, які загинули.
"Під час штурму загинув наш командир відділення і стрілець. Це сталося миттєво. Ми вийшли на танк з піхотою, у складі групи з семи осіб. Це важко пригадувати", — сказав Юрій.
Зі слів Юрія Лукавецького, з лютого по грудень 2022 року він захищав Україну на Донецькому та Лиманському напрямках. Під час бойових дій отримав контузію, згодом почали боліти суглоби — довелося зробити кілька операцій.
"Дійшли ми до Лимана, а потім — захворювання, ВЛК, перевівся до ППО, а після ППО мене перевели до військкомату. Було загострення хвороби. Наразі продовжую службу", — говорить воїн.
Нині Юрій служить у одному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в Житомирській області. Його підрозділ охороняє стратегічні об’єкти. Окрім цього, він повідомляє родини про загибель або зникнення військовослужбовців.
"Ми виїжджаємо групою за адресою. Якщо це село — звертаємося до старости. Це дуже важко. Потрібно добирати слова, щоб установити контакт із людиною. Це сповіщення про те, що ваш син, брат або чоловік зник безвісти чи загинув. Якщо людина зникла безвісти — намагаємося підтримати, запевнити, що шанс ще є", — сказав Юрій Лукавецький.
За словами військовослужбовця, передбачити реакцію родичів на звістку про загибель або зникнення близької людини неможливо.
"По-різному зараз реагують. Буває, що людина розуміє. Для нас це вже звично. Я до всього ставлюся терпляче, бо в нас війна — і цим усе сказано", — поділився Юрій.
Юрій Лукавецький розповів, що намагається не зберігати в пам’яті емоції людей, яким доводиться повідомляти трагічну звістку, але уникнути цього неможливо.
"Намагаємося не запам’ятовувати. Але воно закарбувалося і залишиться в серці. Я не можу говорити. Мрію, щоб якнайшвидше закінчилася війна. Щоб батьки повернулися до дітей, діти — до батьків, щоб усі повернулися до своїх домівок", — сказав військовослужбовець.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
