Володимир Арешонков — народний депутат України у Верховній раді 9 скликання від 64 округу. У передвиборчій програмі він писав, що "відстоюватиме забезпечення державою гарантій соціального захисту постраждалим від аварії на ЧАЕС". Яка зараз ситуація з чорнобильським законодавством та доплатами постраждалим внаслідок аварії, як нардеп співпрацює зі своїм округом та яку діяльність веде у Верховній раді — про це говорили в інтерв'ю з Володимиром Арешонковим у межах проєкту "Обранці".
Про чорнобильське законодавство
Пропоную почати з найбільш обговорюваної проблеми для вашого округу. Це питання чорнобильського законодавства та доплат. Ви неодноразово зазначали, що чорнобильське законодавство потребує врегулювання суперечливих питань, зокрема судових практик. На якому етапі зараз врегулювання цих питань з представниками судової гілки влади?
Саме ці питання обговорювалися 26 квітня на території Чорнобильської атомної станції. Там було виїзне засідання спеціальної комісії Верховної ради України, яка нещодавно створена. Її очолює народний депутат Арсеній Пушкаренко. І були члени цієї комісії, були представники, очільники українського уряду, низка міністрів, посадові особи високого рівня, представники п'яти областей України, яких торкаються наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Ми обговорювали теми, що стосуються соціального захисту громадян, які мають статус постраждалих. І дуже важливе питання, яке виникло за останній період, — це проведення так званої дозиметричної паспортизації населених пунктів, які належать до уражених від наслідків аварії.
Також турбує людей і питання проведення дослідження в населених пунктах, які належать до забруднених, бо воно напряму стосується першого питання, тобто соціальних виплат. Нас дуже непокоїть те, в який спосіб планується організація цього дослідження, тому що в Україні 926 населених пунктів мають статус з підвищеним рівнем забруднення, і там проводяться різні доплати. Але станом на сьогодні уряд вирішив провести обстеження лише в 192 населених пунктах, інші чомусь взагалі не беруться до уваги. І є питання, наприклад, чому найбільше за населенням місто Коростень, яке входить в третю зону, а також Овруч і ще низка великих населених пунктів не увійшли в перелік тих, де буде проводитися це обстеження.
Ми ставили питання урядовцям, чому так. Відповідь: то коштів якихось не вистачає, то посилаються на якісь старі висновки, протоколи експертні ще 2012 року. Тому комісія була одностайна в цьому плані. Ми попередили уряд, що дослідження мають бути нові. Вони, між іншим, мали проводитись один раз на три роки, тобто кожні три роки. Після цього уряд їх оприлюднює в засобах масової інформації, доводить до людей і далі приймається постанова Кабінету міністрів, де визначається перелік, де будуть доплати людям, виходячи з місця їхнього проживання і таке інше. Тому попереду надзвичайно багато роботи.
Ми наполягаємо на тому, щоб експерти, які будуть проводити дослідження, приїхали, зустрілися з людьми. Вони вже були в Овручі. Тепер ми їх чекаємо в Коростені, в інших населених пунктах. З урядом ми продовжуємо активну дискусію, обговорення цього питання, але висновок один — в кожному населеному пункті, який входить в цей перелік, має бути проведено свіже дослідження. Його результати ми не будемо заперечувати, тому що експерти, які мають на це ліцензії, спеціальні дозволи, проведуть його відповідно до наукових, методичних висновків і так далі. Це те, що стосується дозиметричного обстеження.
Якщо говорити про соціальні виплати громадянам, то відповідно до основного закону про статус постраждалих від аварій на ЧАЕС, я наведу тільки одну цифру. Пані Марчак, це перший заступник міністра соціальної політики, в 2024 році наводила цифру, що, наприклад, тільки за один 2024 рік заборгованість держави по виплатам громадянам відповідно до 39-ї статті цього закону становить 66 мільярдів. Вже одна ця цифра говорить про те, наскільки складною є тема. Якщо коротко, одним реченням, то держава усі ці роки з моменту прийняття закону основного про статус постраждалих ніколи в повному обсязі не виплачувала ті гроші громадянам потерпілим, постраждалим, ліквідаторам, хворим. Ніколи вона не виплачувала 100%. За всі ці 35 років накопичилися величезні борги. Держава не знає, що робити з боргом. Вона його не визнає як борг.
Ви назвали цифру — 192 населених пункти, які підпадають під це дозиметричне дослідження. Які це області?
У нас 5 областей України, які найбільше постраждали від аварії. Це наша рідна Житомирщина, Київщина, Рівненська, Чернігівська і Сумська області. Волинська область теж частково підпадає. Є таке Державне агентство з управління зоною відчуження. Вони провели конкурс. Є така фірма "Екоцентр", ми ще, чесно, не з'ясовували, хто це, що це, але зрозуміло, що в них є ліцензії, є право на проведення таких дозиметричних досліджень. Обрали 192 населених пункти для обстеження, бо на більшу кількість не вистачає коштів. На це пан Корнієнко, перший віцеспікер, сказав: "Якщо в цьому році зробимо ці 192, то в кінці року постараємося ще знайти гроші або закладемо в бюджет на наступний рік і проведемо ці дослідження в усіх населених пунктах". Люди кажуть: "Проводьте свіже дослідження і доведіть нам, що у нас тут чисто, що на землі, в ґрунті немає забруднення, повітря чисте, вода і так далі".
Між іншим, там беруться до уваги два показники, це теж питання до методики. Береться рівень забруднення радіонуклідами на ґрунті. А другий показник дуже складний: береться окрема людина, вибірково від кількості населення, і визначається ступінь опромінення людини. Це дуже, між іншим, складна річ, тому що коли на початку 2000-х років в Коростені ми робили це, у нас багато було залізничників, які їздили, вивозили відходи радіаційні і так далі. Залізничники набрали великий рівень тоді .У них брали аналізи. І потім ці аналізи, я пам'ятаю, ми відправляли навіть в Білорусь на дослідження, бо в Україні було дуже мало таких можливостей. Тепер ця установа має нам показати, що у них є відповідне обладнання. Можливо, є вже якісь нові методики, за допомогою яких можна швидко це зробити, але люди будуть вимагати, щоб в кожному населеному пункті було проведено свіже дослідження, і тоді до висновків не буде ніяких питань.
Питання з верифікацією тягнеться з січня 2025 року. Тоді ви казали, що прем'єр-міністр доручив розглянути, уніфікувати цю проблему. Чи є вже якісь напрацювання? В якому напрямку рухається уряд зараз?
Певні кроки на спрощення процедури верифікації є. Уряд вже двічі змінював постанову, яка визначає механізм проведення цієї верифікації. І змінював саме під тиском людей, громадськості. Ми говорили пані Марчак, що ще треба спростити. Наприклад, ті, хто проживає в селах, не мають домових книжок. У них є записи, які йдуть на рівні сільської ради, а уряд ці довідки не визнає. Їх немає в переліку документів, які людина може представити. Є така ситуація, що люди нові паспорти України отримали в 1996 році. І в паспорті стоїть у всіх лише останнє місце реєстрації, тобто лише одне. А де людина жила до цього, в цьому паспорті немає. І уявіть, якщо немає домової книжки, десь пропала, стара, а люди кажуть, що вони не виїжджали нікуди з цього населеного пункту, живуть тут все життя, а довести це не можуть. Тому ми просимо уряд брати до уваги будь-яку інформацію, яка може підтвердити факт проживання громадянина в цей період. Ось чому ми вчергове поставили таке питання. Мені здається, нас повинні почути. Я сподіваюся, що до червня ми остаточно врегулюємо цю проблему, і ті, хто не встиг отримати гроші з початку року, вони їх отримають, починаючи з січня, принаймні, уряд так обіцяє.
Робота в парламенті
Скільки ініціатив ви загалом подали і скільки з них стали чинними?
Якщо брати в цифрах, то повірте, їх дуже багато. І це погано. Чому? Іноді ми, і я зокрема, цим страждаю: я підписую законопроєкт, стаю співавтором законопроєкту, який, ну от мені видається, є актуальним за тематикою, а буває іноді колеги навіть просять, що давайте. Розумієте, коли підписує група депутатів, особливо коли велика група депутатів, то цей законопроєкт має великі шанси на проходження через всю систему підготовки і потім на голосування в сесійній залі. Коли одноосібно хтось подає законопроєкт, то шансів дуже мало, хіба що він настільки для всієї країни важливий.
Я працюю в комітеті правоохоронної діяльності. Наш комітет один із найбільш продуктивних і за кількістю засідань, і за кількістю законопроєктів. Там щось близько 140 законопроєктів, які стали законами, але там багато таких, які є не настільки великими за своїм змістом, якісь доповнення, скажімо, до окремих статей Кримінального кодексу або Кримінального процесуального кодексу. За період війни ми вносили багато ініціатив з посилення відповідальності окремих категорій громадян, зокрема тих, хто вчиняє сьогодні проти країни злочини, що пов'язані з російською агресією. Це диверсійна діяльність і тому подібне. І ми достатньо багато приймали таких заходів, які посилюють відповідальність людей.
У мене були окремі винятково мої законопроєкти. Був законопроєкт, де ми встановлювали механізм поваги до представників Національної гвардії, прикордонної служби, бо були випадки, коли громадяни висловлювали певне незадоволення їхньою роботою і це проявлялося у вигляді приниження честі, гідності. Тобто є достатньо законопроєктів, які стали законами. Тому, мені здається, в цьому контексті я працюю. Але я вам скажу зараз одну непопулярну річ. Всі ці роки я проводжу багато зустрічей з людьми. І мене за всі ці роки одиниці громадян запитали за мою саме законотворчу діяльність. Чомусь люди не усвідомлюють до кінця, що це головне для депутата. І за це мене треба питати.
Якщо ми вже згадували сьогодні про Чорнобиль, то я був одним із небагатьох, хто не голосував в цьому році за проєкт державного бюджету. Здавалося б, як не проголосувати? А я не голосував, тому що там були оці норми по чорнобильцях, які принижували оці доплати, і я вважав, що це антиконституційно, незаконно.
Люди іноді ведуться на такі якісь зовнішні прояви роботи депутата. Дуже скандали люблять. От нині в Коростені популярна тема, що Арешонков десь там міг вкрасти гроші ці чорнобильські. Я кажу: "Люди, ніякий чиновник, ніякий депутат не може вкрасти гроші, які йдуть за спеціальним механізмом з державного бюджету через казначейство напряму на Пенсійний фонд". Пенсійні фонди кожному громадянину перераховують на рахунок. Там не можна нічого, ні однієї гривні звідти взяти.
Але народ любить поговорити, раз чогось не доплачують, то, можливо, чиновники ці гроші вкрали або собі прилаштували. Тому, на жаль, люди більше люблять обговорювати стосовно депутатів щось таке скандальне. Я іноді розумію, чому, бо окремі депутати, на жаль, своїми діями, можливо, і спричиняють те, за що їм дають негативну оцінку. Так склалося, що останнім часом у людей дуже сильно впав рівень довіри до Верховної ради. Сьогодні рівень позитивної підтримки надзвичайно низький.
Говорячи про непопулярні рішення, відповідно до інформації Руху "Чесно", наприкінці 2022 року ви були одним із тих, хто проголосував за так звану містобудівну реформу, а конкретно це законопроект №5655. Вона тоді не сподобалася ні громадськості, ні представникам місцевого самоврядування. На вашу думку, якими були переваги цього законопроекту і якими були ризики?
Якщо брати конкретно цей законопроєкт, то підготовчий період був дуже довгий. Ми десь протягом року дискутували. І, дійсно, багато хто підтримував цей закон, а органи місцевого самоврядування були категорично проти, тому що там була по суті так звана чітка централізація. Не децентралізація, не збільшення повноважень для місцевих органів, а саме низка моментів, які зводилися до активного прийняття рішень центральними органами виконавчої влади. І в цілому, якщо брати, це недобре.
Але тоді особисто я, коли голосував, то подивився, що це могло б принести певну користь, тому що це дуже серйозна тема. Є іноді рішення, які приймаються керівниками або представниками органів влади через сесії, через роботу посадових осіб, які, скажімо так, мають присмак корупційності, бо приймаються як лобіювання на користь певних компаній будівельних, яких знають добре на місцях, але які працюють неефективно. У Коростені, в Коростенському районі ми мали низку об'єктів, які будували наші житомирські будівельники. То як це проходило, то ви мені вибачте… Я супроводжував школу в одному з сіл Коростенського району, ще низку об'єктів, де ми роками вимагали від будівельників, щоб вони відповідно до планів, до проєктів зробили якісну роботу. Але цього не було, тому я і проголосував, бо я бачив, що, можливо, через ті структури буде більше порядку.
Хоча ще раз кажу, це могло бути моєю помилкою, я це визнаю, бо більшість територіальних громад були проти цього. Далі законопроєкт вже не запрацював. Але це є прикладом того, що треба дуже ретельно і зважено підходити до прийняття будь-якого рішення. Хоча ще раз скажу, я цей законопроєкт не вважаю якимось корупційним, не вважаю ніяким чином злочинним. Він просто з точки зору методології роботи тих органів, які відповідають за будівництво, за підготовку проєктів, їх супровід і так далі. От там про це йшла мова, хто буде відповідати за контроль над цим. Тому, якщо більшість з цього побачила щось недосконале, тоді наше рішення було поспішним і ми будемо це виправляти.
Повну версію інтерв’ю з Володимиром Арешонковим, народним депутатом України у Верховній раді від 64 округу, дивіться на YouTube-каналі Суспільне Житомир.
До виборчого округу Володимира Арешонкова входять місто Коростень, частина Коростенського району (колишні Коростенський, Лугинський, Овруцький та Олевський райони). У 2019 році Володимир Арешонков балотувався самовисуванцем. За нього проголосували 27,63% виборців (22 056 голосів). З 6 грудня 2019 року і дотепер він є членом депутатської групи "Довіра", а також членом Комітету з питань правоохоронної діяльності та тимчасових слідчих і спеціальних комісій Верховної ради України.
Раніше в інтерв’ю Суспільному Житомир нардеп від Житомирщини Сергій Кузьміних розповів про кримінальну справу, реформи та корупцію в армії, а також про зміни в системі охорони здоров’я України та декларування статків "антикорупціонерів".
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
