Сергій Кузьміних — народний депутат-мажоритарник по 67 виборчому округу із центром у місті Чуднів, що на Житомирщині. Округ об’єднує частину Богунського району обласного центру та частину колишнніх Житомирського Любарського, Романівського та Чуднівського районів. У 2019 році за Сергія Кузьміних проголосували 36,35% виборців (29 825), які прийшли на дільниці. Народний депутат є членом депутатської фракції "Слуга народу" та Комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування.
В інтерв’ю Суспільному Житомир Сергій Кузьміних розповів про кримінальну справу, реформи та корупцію в армії, а також про зміни в системі охорони здоров’я України та декларування статків "антикорупціонерів".
Інтерв’ю як перший епізод проєкту "Обранці" публікується зі скороченнями. Повну версію дивіться на ютуб-каналі "Суспільне Житомир".
Скільки ініціатив ви подали, і скільки із цих ініціатив стали законами, тобто які підписав Президент України?
Ініціатив понад 300 було.
Тобто ті ініціативи, які ви подавали, їх підтримали?
Понад тридцять відсотків від усіх.
У 2023 році проєкт "Слово і діло" аналізував по роках ініціативи народних депутатів у парламенті, й ви увійшли до списку депутатів, які подавали найбільше законоппроєктів. І тоді рівень ефективності, тобто коли законна ініціатива ставала законом, складав 18%. Але все ж таки це багато. 391 ініціативу я нарахував на сайті Верховної Ради, і приблизно 123 стали законами. Чому 30 відсотків?
Деякі ініціативи колеги інколи не підтримували, деякі — підтримували. Тому й 30%. Я вважаю, це досить непоганий показник результатів роботи народного депутата. Нагадаю, що, мабуть, основна робота депутата і полягає у законодавчих ініціативах.
Але ви вважаєте це нормальним показником? Приблизно 30 % — це для вас нормально?
Так. Ви ж самі сказали, що це один із найкращих показників.
Бюджет на армію має перестати бути годівницею для кабінетних генералів. Він має забезпечити гідні умови служби солдата. Це цитата з вашої програми. Чи можуть свідчити кримінальні справи про корупцію в армії, зокрема, від початку повномасштабного російського вторгнення?
Враховуючи те, що армія була майже знищена в Україні, то так.
В якому році? Ви зараз говорите про стан, який ви отримали, коли стали депутатом?
Я розумію ваш меседж і що ви хочете сказати, але ми будемо чемно і гарно відповідати за попередників. До 2014 року армія була взагалі знищена в Україні. Після 2014 року, коли почалася війна в Україні і до фронту почали йти добровольці, і розпочалася хоч якась відбудова української армії. Зараз ми з вами бачимо мільйонну армію, яка оснащена зброєю, харчуванням, одягом. Я пам’ятаю 2014 та 2015 роки, як ми збирали гроші на допомогу, як збирали їжу люди, як намагалися знайти кевларовий бронік чи кевларовий шолом. Це було тоді дуже проблемно. У порівнянні із тим часом, то ми зараз семимильними кроками попереду. Якщо є прояви корупції, то для цього є правоохоронні органи.
Я хочу наголосити, що корупційні скандали по закупівлях в армії були як до 2019 року, так і після 2019 року. Чи вважаєте ви, що ці скандали, ці корупції нічого не змінили?
Ми бачили, як скандали пов'язані із періодом до 2019 року. Не будемо виголошувати прізвища, бо про це ми зараз читаємо.
Чому? Називайте.
Та я не хочу. Ми всі разом читаємо в соціальних мережах, читаємо новини, і ми бачимо, що дійсно є певні скандали. Наразі в українській армії корупційні скандали не відбуваються.
Не відбуваються?
Відбуваються, це факт. Але організм, де мільйон людей, де закупівлі відбуваються шалені, інколи на колінах. Звісно, на початку війни взагалі був дурдом. Де-де хто, можливо, скористався цим, і наразі ми маємо кримінальні справи. Викрилися вони? Ні, не викрилися. Чому? Мабуть, через таких людей. Хтось займається цією історією під час війни у військових колах.
Тобто систему не вдалося змінити в цьому плані?
Я вважаю, якщо взяти обставини до 2019 року, розділити на до і після, то це різні обставини. І то, я б сказав, не 2019, а 2022 рік, якщо брати точку відліку в армії. Тому що це дві різні армії. І якщо подивитися в процентах, можливо, це змінилося через кількість військових, кількість витрачених грошей на Міністерство оборони, бюджет тощо, то, можливо, це змінилося. Я не аналізував це з вами, тому що в процентному відношенні взяти бюджет Міністерства оборони до 2019 року і після 2022 року — не аналізував.
Станом на сьогодні ви вважаєте службу, умови, з яких служать чоловіки й жінки України, гідними?
Давайте ми з вами будемо говорити про те, що ви берете мої певні вислови у 2019 році, тобто до повномасштабного вторгнення РФ. І на той час ми мали так звану тиху війну. Тобто у 2019 році це була окопна війна. Війська їхні й Збройні сили України тоді не вели таких масових сутичок, як це відбувається зараз. Я добре пам’ятаю 2015, 2016 і 2017 роки, як волонтери в Житомирі та інші благодійні структури працювали. Я пам’ятаю, що колись возив намети на 24 людини, тому що в тих наметах, які були, не було де жити. І це був не 2014, а, здається, 2017 чи 2018 рік. Ми їх знаходили, купували й возили. Тобто, звісно, меседж, про який ви казали, що умови життя військових повинні бути гідними — це і харчування, і проживання.
Це Ви говорите до вторгнення? Це меседж до вторгнення?
Звісно.
Зараз не возять волонтери намети, їжу, амуніцію?
Я багато спілкуюся з військовими. Думаю, що волонтери возять, але самі військові не висловлюють меседжу про те, що їм потрібна їжа. Інколи трапляються поодинокі випадки, але масового такого меседжу, який був у 2014 році, коли всі казали, що ходять з ситами на головах — такого немає. Ну, це так із гумором. І коли згадувати казки, наприклад, що бронежилети коштували 500 доларів, то збирати такі речі було дуже складно. Зараз таких масштабних проблем немає. Я бачу лише поодинокі випадки, де є проблеми з амуніцією чи харчуванням.
Чи має бути так, на вашу думку, що на одинадцятому році війни благодійні фонди допомагають військовим у закупівлі зброї?
Питання зброї в тому, чи її може бути вдосталь? Напевно, ні. Її, мабуть, ніколи не буде вдосталь. Благодійні фонди роблять свою чудову справу і справді допомагають. Люди через благодійні фонди підтримують армію — це нормальна історія, мабуть, в кожній країні світу. Люди донатять на ці фонди, а вони вже, враховуючи свої контакти, закуповують супутники чи інші прилади для військових. Я вважаю, що це абсолютно нормальна і потрібна історія.
Ви говорили про те, що є дуже багато питань до цієї справи (кримінальна справа по факту перевищення повноважень — ред.), і не будете оцінювати слідство і так далі, але працівники правоохоронних органів нібито зафіксували факт отримання вами п'ятсот з гаком тисяч гривень за певні дії. На вашу думку, чому, і ви говорили публічно про це не один раз, що ця справа сфабрикована. Ким сфабрикована, для чого? Яка ваша позиція?
Там немає відео, де я отримував якісь гроші, чи мені їх принесли. Там є відео, де в приміщення приходить працівник правоохоронних органів і ставить пакет на стіл. Це вже коли всі події відбувалися. І дістає звідти гроші та починає їх рахувати. Там тільки таке відео є.
А інші відео ви бачили?
Звісно. Ми вивчаємо в суді їх зараз.
Я маю на увазі оперативні відео і ті, які є у справі. І у всіх відео, які є у справі, немає моменту, коли вам передавали гроші?
Більше того я вам скажу, що навіть немає рішення суду на ці відео.
На що саме? На зйомку?
Негласність слідчих дій. Називається це так. І на це потрібно рішення суду. Вони кажуть, вони зникли.
Хто каже?
Представники правоохоронних органів.
Це публічно чи в судовому процесі?
У судовому процесі, але є судова влада України, яка може подивитися цю історію. Ця історія публічна. Будь ласка, дивіться.
Справа ця була у січні 2022 року, коли її зафіксували правоохоронці. В лютому відбувся арешт і саме тоді розпочався судовий процес.
Ні, арешту не було. Не було арешту. Почекайте.
У лютому відбулося перше засідання суду, і тоді тривалий час намагалися для вас визначити формат запобіжного заходу. Зараз 2025 рік. У 2023 році ви змінили свого захисника. І декілька судових засідань переносили. Вони не відбувалися в антикорупціному суді через те, що ваш новий захисник не приходив. Ви не вважаєте, що це спроба затягування справи розгляду в суді?
У січні відбулося не затримання, а фіксування. Фіксування і вручення підозри. Здається, у квітні відбулось судове засідання, де обрали запобіжний захід: тримання під вартою чи застава. У мене застава максимально можлива по тій статті, бо в мене, я нагадаю, стаття не хабар 49 тисяч гривень. Так. Бо деякі публічні блогери, антикорупціонери пишуть про хабар, про отримання хабаря. Ні, у мене стаття не за хабар, яку зараз намагаються подати. Це досить важливо. Якби був хабар, то, я думаю, я проходив би за статтею "Хабар" чи "Отримання хабаря". Якщо людина взяла гроші за щось, то була б і відповідно стаття отримання неправомірної вигоди чи якісь там інші вимагання хабаря, чи там ще щось. А в мене зовсім інша стаття. Я змінив захисника. І це досить нормальна судова практика, коли змінюють захисника
Я запитую: чи не вважаєте ви, що це, можливо, є затягуванням розгляду справи?
Ні. Новий захисник отримав матеріали справи, і йому місяць чи два потрібно, аби її вивчити. Це абсолютно нормальна практика. І новий захисник, здається, з'являвся на початку. Але потім, як у будь-якого іншого захисника інколи є інші судові засідання, які збігаються в часі.
У вашого захисника є ще важливі справи?
Ні. Але він захисник. Людина , яка заробляє гроші, надаючи адвокатські послуги. У нього може бути 5, 10, 20 підзахисних. І коли захисник каже, що в нього в Житомирі є слухання за вбивство. Тобто стаття "Вбивство" і моя стаття — це різні речі. У мене легка стаття. Вбивство — це тяжка стаття. І людина сидить у камері. Тобто є певні служби, служба охорони бере цього затриманого, везе в суд, дивиться за ним, відбувається засідання, потім ця служба знову ж таки повертається. Задіяно дуже багато людей. І він просить у мене вибачення, що не може з’явитися на суд.
І так два роки?
Та ні. Ну, почекайте. Це знову ж таки маніпуляція тих антикорупційних органів чи блогерів — я б їх так назвав.
Про кого саме ви говорите? Блогери які саме?
Я не буду казати прізвища, але це зараз у нас так модно.
31 березня мало бути засідання. Воно відбулося?
Ні, воно не відбулось, але…
Чому?
У мене була зустріч з європейськими партнерами, пов’язана із фармацевтичною діяльністю. Я завчасно повідомив суд. Так само було в мене відрядження на міжнародний медичний саміт до Німеччини. Я повідомив завчасно. Це нормальна практика. Тобто, якби я з десяти засідань не з'являвся на дев'ять, тоді це, можливо, було б мені дорікнути.
Ви знаєте, скільки засідань було у цій справі?
Багато. Точно вже не знаю. Якщо порахувати, то по 3-4 засідання щомісяця. Ось і рахуйте, скільки там тих місяців минуло і скільки засідань було.
Близько 70 засідань за два роки.
Ну, це досить багато. Візьміть наш суд, як відбуваються засідання. Тобто, у мене три-чотири рази на місяць засідання відбувається. Так, давайте домовлюся, тобто, розкручування деяких там публічних блогерів, антикорупціонерів коли там все до маразму доходило. Я лікувався в Інституті раку і не з’явився на засідання. Приніс довідку. В Інституті раку не лікують зламаний палець, правда? І там не оперують апендицит. Знову був галас, мовляв, куди я зник. А я і я показую: зробив обстеження в Житомирі, в мене от такий діагноз, от — направлення на лікування в Інститут раку. Потім ще три-чотири дні після операції був на лікарняному. Це ж нормальна практика?
Я думаю, так.
Правда. А деякі активісти здійняли галас. У нас була така чудова законодавча ініціатива, яку я подав, про те, що я особисто буду публічною особою і буду довічно здавати декларацію. І в мене постало запитання: а чому всі організації антикорупційні, чому їм також не надавати здавати декларацію?
Чому?
Ну, зачекайте, я не бачив їхніх "супортів" (звітів — ред.), які їм потрібно здавати. Чому їхня декларація не повинна бути публічною?
Ви у мене запитуєте?
Так. А ваша позиція яка?
Думаю, декларації представників громадських організацій теж повинні бути публічними. Я вважаю це ще одним елементом тиску на людей, які викривають корупцію.
А чому тиск?
Державна система, яка протидіє цій боротьбі.
Та в чому тиск, якщо він буде здавати декларацію так само, як і я?
Такий самий тиск, як, наприклад, напади, спалення будинків, напади й спалення, я погоджуюсь. Як вбивства, як погрози.
А здавати декларацію — в чому тиск? У нас є величезна кількість як в Житомирі, так і в Україні антикорупційних громадських організацій. Я бачу, як змінюється їхнє життя. А чому їм не подавати декларації? Як і мені, як і будь-якій іншій публічній людині.
У Росії та Грузії ухвалили закон про іноагентів. Це щось подібне?
Це декларація, а не іноагенти.
Я вам відповів, я вважаю, це моя особиста думка, що це може бути одним зі способів тиску на людей, які системним чином викривають корупцію.
А в чому викрили?
В чому викрили корупцію?
Я спостерігаю в публічному просторі деяких журналістів, які ведуть певні телеграм-канали з приводу того, що там корупція. Я погоджуюсь — нехай викривають. І жодних питань до них у мене немає. Вони працюють, я знаю, що вони стовідсотково завжди подають до правоохоронних органів перед публікацією цих матеріалів чи після. І це факт.
Тоді у мене до вас теж запитання. Давайте розрізняти і не ставити узагальнення. Мої запитання я намагаюся формувати максимально коректно і предметно, щоб давати вам той напрямок, який стосується вашої роботи або вашої відповідальності. Так само і тут. Ви говорите про те, що антикорупціонери, журналісти й так далі. Є журналісти, які працюють легально на медіа, які працюють, відповідно, офіційно сплачуючи податки. Є активісти, які теж працюють на певні організації фрилансом, і вони теж мають правові відносини. Я виконую редакційні завдання і, відповідно, мені за це платять гроші. А є інші люди, які використовують боротьбу з корупцією як предмет політичної боротьби. Тоді, якщо ви говорите про формування запитів, то давайте формувати декларації. Є журналісти, які виконують цю роботи, а є антикорупційні активісти.
От є громадські організації, де в статуті приписана діяльність. Перше —громадську організацію ти не зареєструєш. І там є певні КВЕДи, чим вони будуть займатися. Якщо це такі громадські організації, то чому їм не подавати? Це не тиск, це декларація. Я довічно буду здавати декларацію. Плюс я ще довічно публічна особа. Тобто після закінчення депутатства я піду до когось працювати в найм. І це підприємство буде постійно в фіскмоніторингу.
Чому не вийшло зробити? Ви депутат, ви подавали цю ініціативу. Чому не підтримали ваші колеги?
Ну от, не знаю, чомусь не підтримали.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
