Ветеран Кирило Яценко пробув у російському полоні понад два з половиною роки. Чоловік пішов на фронт добровольцем на початку повномасштабного вторгнення РФ, влітку 2022 року потрапив в полон на Харківщині неподалік Дергачів.
5 лютого 2025 року його повернули в Україну в рамках обміну полоненими. Вже місяць ветеран реабілітується на Вінниччині: пише вірші та записує їх в студії, аби передати до музею Другої світової війни в Києві.
Свою історію Кирило розповів Суспільне Вінниця
Кирило Яценко родом із Києва. До війська чоловік пішов добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення, служив бойовим медиком взводу в одному з підрозділів територіальної оборони.
"На нас напали і вони хотіли зруйнувати все, що я обожнюю і люблю. Було 22, коли я прийшов, 25-го лютого 2022-го. Взагалі не стояло питання, чи піду я добровольцем, чи ні. Я 23-го лютого зайшов до батьків і сказав, ви ж розумієте , якщо почнеться, то я одразу добровольцем в перших лавах піду і ви не зможете мене відмовити", — розказав Кирило Яценко.
До російського полону боєць потрапив влітку 2022 на Харківщині під Дергачами. Суспільному розповів — його тіло досі вкрито цятками від електрошокера.
"Побиття кийками, руками, гумовими кийками, кулаками, ногами. Шмагали ременями, тортури струмом, шокери топили водою, це мішки та багато всього. Це ФСБешники приїздили і на нас їх новачки практикувалися. І реально заходиш в палатку, тебе роздягають, прив’язують до табуретки, примотують скотчем, обливають водою і починається "весілля" і вони починають. Такий от допит".
5 лютого 2025 року Кирило Яценко повернувся в України в рамках обміну військовополоненими. Ветеран вже понад місяць проходить реабілітацію на Вінниччину.
"Коли я повернувся, я був трохи інший. Це завдяки місяцю реабілітації. Я і від’ївся, і обличчя змінилось. Все змінилося, бо хочеться бачити в дзеркалі не те, яким ти повернувся, а щось нове. Ти не хочеш бути, яким ти був в полоні, тому ти змінюєш все в собі", — згадав Кирило.
В Україні Кирило вже зробив два нових татуювання — так закарбував на правій руці спогади про полон.
"Перше тату я вигадав ще в полоні, це пам’ятне про полон. Це візерунок український традиційний, який розриває колючий дріт і напис "Не забувай", – тут. Соняшник — улюблена квітка матері. Знайшов чудову дівчину-майстриню. Вона змогла прийняти в той же день. І я одразу вирушив до Вінниці".
Після полону Кирило почав писати вірші. Творчість почав складати ще в російській неволі.
"Тихенько розмовляли українською мовою, співали пісень. Тобто, коли нам забороняли, звичайно, спілкування тільки російською. Бувало і покарання, якщо спілкуєшся українською, дуже це не любили, а ми тихенько, у нас був барак, де можна було десь в кутку сховатися і спілкуватися. І співали гімн УПА? Так. Це ти знаходиш щось, щоб себе підтримати. Мені так батько написав, знайди можливість надати сенс кожному дню і зберегти здоров’я. Я по цим інструкціям і намагався пройти полон".
Свої вірші ветеран начитує та записує на студії звукозапису, потім — передасть їх до музею Другої світової війни.
"Там буде виставка присвячена долі наших військовополонених.Там буде те, що привезли з полону. Хто там стяжки, хто мішок, в якому він їхав, хто щось з полону, я вирішив вірші. "Відчай, то отрута, сили бережи! Вони знадобляться в нашій боротьбі".
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp.
