Неофіційно їх називають "янголами у білих халатах", офіційно їхня посада звучить – медична сестра, а віднедавна ще й медичний брат. 6 років тому на Вінниччині їх було близько 20 тисяч, нині вдвічі менше. Про це Суспільному розповіла очільниця обласного Департаменту охорони здоров’я та реабілітації Ольга Задорожна.
12 травня в Україні і світі святкують Всесвітній день медичних сестер. Таких фахівців нині дуже бракує. Крім того, понад сотня медичних сестер в лавах ЗСУ надають допомогу пораненим на полі бою, а кілька десятків рятують людей на деокупованих територіях.
Щодня по кілька десятків разів медична сестра Катерина Антонова робить перев’язки на голові та спині. У відділенні де працює – немає легких пацієнтів. Тепер хоч і непросто, але значно легше, ніж у березні 22-го року.
"Зараз поступають пацієнти, де вже була надана допомога в клінічному лікувальному закладі. Приїздять сюди для подальшого лікування, реабілітації. Коли йшли бої за Київ, сюди везли, тут діставали кулі й осколки", – розповіла старша медична сестра Катерина Антонова.
Практично, всі місця заповнені та дівчата встигають кожному пораненому бійцю надати допомогу, розповів оборонець Дмитро. Він родом із Харківщини, поранення отримав у Бахмуті.
"Це серйозно. Це я вам скажу, це краще, ніж вдома. Таке ставлення як в дитячому садку за тобою", – розповів оборонець Дмитро.
У відділенні реанімації та анестезіології іншої лікарні Вінниччини. Надає медичну допомогу тут Дмитро Волос.
"Поступила пацієнтка після операції. Ми її приймаємо та проводимо інтенсивна терапія", – розповів медбрат відділення анестезіології та реанімації Дмитро Волос.
Лікують пацієнтів і у травматології. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов боронити Батьківщину Борис. У листопаді отримав важке поранення. Ногу та руку, каже, йому врятували медики Вінниччини. 6 місяців був прикутий до ліжка. Цього тижня почав робити перші кроки. Поруч медсестри.
"Вони завжди з нами. Лікар робить свою роботу колосальну, але медсестри, вони завжди поруч. Прийдуть на допомогу, послухають", – розповів військовий Борис.
До лютого 2022-го готувала операційні у Сєвєродонецьку Олена Лисицька. Через війну вимушена була залишити рідне місто. Тепер працює в одній із лікарень Вінниччини.
"Лікарня де працювала, вже немає. На 70 відсотків місто зруйноване", – розповіла операційна медична сестра Олена Лисицька.
Колег із інших регіонів приймають, бо потрібно підтримати своїх, та й не вистачає тепер медичних сестер, розповіла очільниця обласного Департаменту охорони здоров’я та реабілітації Ольга Задорожна.
"У нас більше 100 медичних сестер мобілізовані, служать в ЗСУ. Надають допомогу на полі бою. Працюють тактичними медиками. 90% – добровольці", – зазначила очільниця обласного Департаменту охорони здоров’я та реабілітації Ольга Задорожна.
Крім того, ще 32 медичних сестри нині погодились працювати вахтовим методом на деокупованих територіях. У них нині свій медичний фронт. На передовій і в тилу. Рятувати як цивільних, так і військових – все, аби якнайшвидше наблизити перемогу.
