2 квітня відзначають 150 річницю від дня народження українського військового діяча Якова Гандзюка – уродженця села Багринівці Літинської громади. З травня 2020 року його ім’я носить 59 окрема мотопіхотна бригада, що дислокується на Вінниччині.
Про персону Гандзюка в українській історії та бойові досягнення бригади під його патронатом Суспільному розповіли історик Олександр Федоришен та бійці бригади.
Яків Гандзюк – ветеран російсько-японської та першої світової воєн. 1917-го року очолив Першу Українську дивізію та воював проти більшовиків, розповів історик Олександр Федоришен.
"Імперія розлітається на клаптики і Яків Григорович приймає вибір, вибір крові. Але не крові імперії, а крові, яка текла в його жилах. Крові українського патріота, українського селянина, уродженця Вінниччини села Багринівці. Підрозділи Гандзюка оперували на території Волині і Поділля. Якщо говоримо про Вінниччину, то це Козятин і Жмеринка", – зазначив історик.
Смерть Якова Гандзюка
У лютому 1918-го Якова Гандзюка разом із генералом українського війська Яковом Сафоновим більшовики розстріляли. За словами Олександра Федоришена, генералу пропонували приєднатись до червоногвардійців, проте Гандзюк залишився вірним собі.
"Він в очі озвучує фразу Муравйову про те, що ви помилилися, і ми чітко зрозуміли причини, чому ви воюєте з нами. Чітке розуміння конфлікту, який називають першою українсько-більшовицькою війною 1918 року. Гандзюк приймає достойно свою смерть, виходячи як старший за званням перший на розстріл, озвучуючи фразу, що совість не дозволяє вам подивитись нам у вічі", – розповів історик Олександр Федоришен.
Назва бригади — на честь Якова Гандзюка
З 2020 року 59-ої окрема мотопіхотна бригада, яка базується на Вінниччині – носить ім’я Якова Гандзюка. Він став патроном бригади, розповіла пресофіцерка Оксана Кобець.
"Почесне найменування імені Якова Гандзюка 59-й бригаді присвоїли 6-го травня 2020 року. В нас було кілька варіантів. Можливо, Яків Гандзюк не встиг так багато зробити для України, але він є прикладом того самовідданого служіння", – зазначила пресофіцерка 59 бригади Оксана Кобець.
Бригада, сформована наприкінці 2014 року на базі добровольчих формувань, воювала на Донеччині. Повномасштабне вторгнення у лютому 2022-го зустріли на Херсонщині", розповів навідник танка Андрій на псевдо “Крава”.
"Антонівський міст – перший бій. Їхали ще до моста – бачили “вертушки”. Вони по нас не стріляли, бо ми їхали від моря, може думали, що свої. Від командира сигнал – по бойовому, будемо захищати, тримати міст. У нас не сильно виходило, так як техніка була не в кращому стані. Там їхня піхота, РПГшники", – розповів танкіст 59-ої бригади Андрій “Крава".
Перші дні повномасштабної війни були найскладнішими, розповів командир танку Володимир на псевдо “Десант”. Каже, росіяни били усім, що мають на озброєнні.
"Нас почали танки, артилерія накривати. Я не знаю, як осколок мені в спину не зайшов, в мене на броні була купа осколків, резину порвало на колесах", – згадав командир танка Володимир “Десант”.
Бої під Миколаєвом та звільнення Херсону
Під Миколаєвом бійці бригади зупини прорив росіян, розповідає головний сержант Володимир Шкадь.
У жовтні-листопаді минулого року провели контрнаступ на півдні та звільнили Херсон. Каже, це було непросто, адже росіяни постійно відходили на добре укріплені позиції.
"Ми вже прямо гнали їх. Миколаївщина була важча, тому що там багато каналів. Не виходило швидко наступати. Плюс артилерія з їхньої сторони не давала нічого зробити. Ззаду йшли їх інженери і робили окопи. Коли вони вже відступали, вони вже заходили на готові позиції. Увесь цей час їх інженери копали, через шо нам було важко", – розповів боєць 59-ої бригади Володимир Шкадь.
За понад рік повномасштабного вторгнення 7 військовослужбовців 59 бригади отримали орден “Червона зірка” та звання Героя України, розповіла пресофіцерка бригади Оксана Кобець.
Нині бійці 59-ої бригади боронять країну на Донецькому напрямку, і продовжують гідно нести ім’я свого патрона.
Читайте також
- Вінничанина нагородили медаллю за мужність, патріотизм та високу громадянську позицію
- "Армія без жартів – це не про нас", – історія головного сержанта із бригади "Червона калина"
- "Росіяни – армія жалюгідних людей": розповідь бійця бригади “Червона Калина” на псевдо “Шева”
