Ветеран російсько-української війни Сергій Літвіненко півтора року ходив із механічним протезом, а тепер опановує біонічний. А військовий Микола Сергєєв за два тижні призвичаївся до "розумної" руки, яка реагує на електричні імпульси м’язів. Біонічні протези захисникам виготовили й встановили на вінницькому протезному заводі. Суспільне дізнавалося, скільки триває адаптація до такого протеза, як військові долають штучні перешкоди та повертаються до повноцінного життя.
У Вінницькому протезно-ортопедичному підприємстві за останніх пів року біонічні протези встановили шістьом ветеранам. У процесі встановлення ще три, розповів нам технік-протезист Сергій Сірик. За його словами, біонічні протези реагують на електричні імпульси м’язів. Їх виготовляють індивідуально під кожного пацієнта. Щоправда, підходять вони не всім.
"Біонічні протези (ще вони називаються протези із зовнішнім джерелом енергії) — це протези, в принцип роботи яких покладено електричні імпульси від м’язів кінцівки людини. Вони перетворюються в сигнали управління електродвигунами самої кисті. Виготовлення протеза в такому випадку складається з індивідуальної гільзи, яка виготовляється під кожного пацієнта індивідуально", — розповів Сергій Сірик.
Реабілітологиня Олена Сметанюк розповіла, що адаптація до біонічного протеза залежить від фізичного стану людини та її мотивації.
"Адаптація для кожного пацієнта проходить індивідуально: для когось місяць, для когось — кілька тижнів. Один ветеран дуже швидко адаптувався. За тиждень тяговий освоїв і за тиждень — біонічний", — розповіла Олена Сметанюк.
Серед тих, хто протезувався, ветеран російсько-української війни Сергій Літвіненко. Нині він складає своєрідний підсумковий іспит з користування біонічним протезом.
"Я захистив опанування протезом. На ньому можна ще їздити на велосипеді й бігати. Я не пробував, але обов’язково спробую", — сказав Сергій Літвіненко.
Він розповів, що ногу втратив у січні 2024 року на Запорізькому напрямку.
"ВОГ прилетів. Мене не могли в той же день вивезти. Турнікет був понад вісім годин на нозі. В лікарні сказали, що нога мертва і треба ампутувати", — розповів ветеран.
Півтора року він ходив із механічним протезом. Місяць тому отримав електронний.
"Електронне — воно набагато краще. І при падіннях воно гальмує, менше ймовірності впасти. І по сходах набагато легше", — сказав Сергій Літвіненко.
Два тижні з біонічним протезом руки — 24-річний військовослужбовець Микола Сергєєв з Харкова.
"Я корінний харків’янин, виріс, був усе життя в Харкові. У 20 році пішов служити в армію. Мене відправили в 93 бригаду. Бахмут, Харківщина, Курахове. І вже на Дніпропетровщині я втратив руку. Шість років я служив", — розповів Микола Сергєєв.
Він отримав поранення у грудні 2025 під час атаки FPV-дрона.
"Приліт FPV-дрона. Я виходив виносити свій борт і прилетів ворожий. І кінцівочка трохи відлетіла. Побратими мене евакуювали".
До цього у Миколи був тяговий протез. Нині він вчиться виконувати побутові речі з біонічним: користуватися комп’ютером, готувати їжу та тримати чашку.
"Чай з протезом роблю вперше. Поки несеш, то спрацьовують м’язи, бо не до кінця контролюю правильно. Але всьому треба навчатись, — сказав Микола Сергєєв.
— Якщо тим протезом я міг взяти чашку і пакет, то цим — ручку, мишку комп’ютерну, клавіатуру, ключі. Більша функціональність. Та ніяк життя не змінилось. Звикаєш до протеза, як він з’явився — то зручно. Бо з однією рукою незручно. Я його одягнув — і на другий день він став як рідний".
Найважче, за словами Миколи, до нової руки звикає його трирічна донька.
"В мене принцеса — три роки. Вона каже: “Тато — робот”. Дитина лякається звуку".
Після реабілітації Сергій Літвіненко планує працювати водієм таксі. А Микола Сергєєв мріє навчати військових керувати дронами.
"Якщо мені вдасться — піду навчати літати людей. Мені подобається в армії. Я люблю свою справу", — сказав Микола Сергєєв.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
