20 демобілізованих захисників протягом двох тижнів звернулися до міського «Ветеранського простору» у Калинівці на Вінниччині. Тут вони можуть поспілкуватися, пограти в більярд, теніс чи петанк, отримати консультації фахівців.
В одному приміщенні також облаштували ветеранський хаб — для родин загиблих і зниклих безвісти, молоді та дітей.
За словами начальниці міського управління соціального захисту та охорони здоров'я Оксани Якименко, потреба у такому місці для Калинівської громади значна. На обліку перебувають понад сто демобілізованих ветеранів та 121 людина з інвалідністю. Ще 175 людей у громаді вважаються зниклими безвісти.
«На сьогодні на обліку в управлінні перебувають 108 демобілізованих ветеранів, 121 особа з інвалідністю. У нас 254 загиблих, є члени родин загиблих — це дружини, батьки, їхні діти. У нас сьогодні 175 зниклих безвісти та їхні родини», — сказала начальниця міського управління соціального захисту та охорони здоров'я Оксана Якименко.
Ветеранський простір розташований в одному приміщенні з хабом. Тут також працює молодіжна рада та художня студія. Є кімната, де зустрічаються родини загиблих і зниклих безвісти.
«Це приміщення, де ми після акції можемо зібратися, обговорити всі наші проблеми в діалозі. Ми тут усі разом говоримо про наших найрідніших, які пішли, і ми їх шукаємо, чекаємо. Ми підтримуємо одне одного. Тепер у нас є місце, де можна зібратися, обговорити всі наші справи й чекати наших найдорожчих і найрідніших», — сказала голова ГО «Серця надії» родин безвісти зниклих Аліна Самборська.
Саме приміщення раніше було частиною Будинку культури машинобудівного заводу. За словами Калинівського міського голови Василя Поліщука, воно фактично потребувало повного відновлення.
«Воно вже руйнувалося. Дах обвалився, тут не було опалення, вікна були замуровані, дверей не було. Довелося переробляти практично все: і опалення, і електрику, і воду», — сказав Калинівський міський голова Василь Поліщук.
На облаштування Ветеранського простору з бюджету громади витратили близько 1,7 мільйона гривень. Роботи виконували господарським способом. Нині у просторі до 20 постійних відвідувачів. Тут продовжують набирати фахівців і планують нові активності. Про це розповів директор простору, ветеран Олег Плахотнюк.
За його словами, тут допомагатимуть повертатися до цивільного життя не лише ветеранам, а й їхнім родинам та людям, які втратили близьких.
«Він не тільки для організації дозвілля, а й для супроводу ветеранів у їхніх життєвих ситуаціях. Тобто з будь-яким питанням, з яким вони звертаються, їх обліковують і потім супроводжують у вирішенні тих чи інших соціальних питань, — сказав Олег Плахотнюк. — Основне завдання — це реінтеграція і адаптація ветеранів до цивільного життя. Усіх категорій, усіх, хто згідно з постановою Кабміну потрапляє під цю категорію. Основне завдання — це адаптація до цивільного життя після служби, після втрати рідної людини».
Ветерани російсько-української війни Андрій Бланар та Андрій Тимошенко обидва на протезах. Суспільному розповіли, що тут зустрічають знайомих із різних бригад.
«Я пів життя в армії, тому мені потрібно говорити тільки про армійське. Може, колись воно вийде з мене. Тут багато з ким можна поспілкуватися, багато знайомих. Починаємо про бригади говорити. Тут дуже класно, багато ветеранів приходить», — сказав Андрій Бланар.
Для ветерана та фахівця супроводу Андрія Тимошенка цей простір — ще й спосіб поступово повертатися до звичайного життя. Він розповів, що прослужив у війську 11 років.
«Взагалі супер. Це психологічне розвантаження насамперед для нас. Ми сюди приходимо — відключаємося. Нам це потрібно. Я 11 років прослужив, потрібно до цивільного життя повертатися», — сказав Андрій Тимошенко.
Помічник командира бригади з питань ветеранської політики бригади «Червона Калина» Валерій Кавун розповів, що такий простір потрібен і ветеранам їхнього підрозділу.
«Оскільки ми є бойовою бригадою "Червона Калина", ще з 2014 року беремо безпосередню участь у бойових діях, у нас є дуже багато ветеранів. Це дуже хороше місце, куди можна прийти і відпочити», — сказав Валерій Кавун.
Практично щодня до простору приходить ветеран Денис Бур'янов. Після поранення на Запорізькому напрямку він два з половиною роки проходив лікування та відновлення. Чоловік родом з Одещини, але після реабілітації вирішив залишитися у Калинівці. Нині сам виховує восьмирічного сина.
«Ми тут збираємося з хлопцями. Загалом спілкуємося, граємо, проводимо час. Час швидко пролітає. У петанк граємо на вулиці, коли погода дозволяє, — сказав Денис Бур'янов. — Узагалі все цікаво. Цікаво з хлопцями посидіти, поговорити. Бо дитина в школі, а з ким поговорити вдома? От і спілкуємося з хлопцями».
А поки тут просто збираються свої. Хтось грає, хтось говорить про службу, хтось — про буденні справи. І саме з таких простих зустрічей починається повернення до життя після війни.
«Тут класно. Тут є кава, чай, можна поспілкуватися, пограти в більярд. Якщо взяти той самий спортзал, то туди не всі ветерани ходять. А тут — за принципом "рівний рівному"», — сказав ветеран Андрій Бланар.
