Василь Горбачук — мешканець Крижополя, що на Вінниччині, восени 1986 року у складі другої групи ліквідаторів відправився на Чорнобильську АЕС. Там він відповідав за охорону громадського порядку та безпосередньо контактував із наслідками однієї з наймасштабніших техногенних катастроф в історії України.
До дня вшанування ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чоловік розповів Суспільному про досвід роботи в зоні аварії, труднощі ліквідаторів та вплив Чорнобиля на життя людей.
"Страшно було, бо вже знали, що там коїться"
На той час Василь Горбачук працював слідчим у Крижопільському райвідділі міліції. За його словами, наказ їхати на ЧАЕС прийшов раптово.
"Поступила команда з УВД, що потрібно негайно їхати. Страшнувато було, бо перша група, яка побувала там у травні, уже розповідала, що сталося".
Як розповів чоловік, до трагедії ніхто не знав реальних масштабів аварії. Основним питанням було — чи повернуться додому.
"Вернемося чи не вернемося… Але їхати треба було. Ми ж воєнні".
На ЧАЕС вінничанин очолив групу з дев’яти людей. Вони працювали на бронетранспортері та відповідали за громадський порядок у Чорнобилі та Прип’яті.
"Люди масово приїжджали, будинки залишалися відкритими — були крадіжки та інші злочини".
Спершу ліквідатори жили у Чорнобилі, пізніше їх перевели до Заозерного — рівень радіації був надто високим. За словами Василя Горобчука, попри це, забезпечення було хорошим.
"Кормили добре, все було, крім ікри. Ніхто не скаже, що погано".
Також чоловік розповів, що жителям Прип’яті та навколишніх сіл дозволяли брати з собою лише найнеобхідніше, що для ліквідаторів було одним із найважчих моментів їхньої роботи.
"Плакали чоловіки і жінки. А ми нічого не мали права дати їм забрати. Це було найважче".
Масштаби робіт і наслідки для здоров’я
Василь Горбачук згадує, як мешканцям Прип’яті та навколишніх сіл дозволяли взяти лише найнеобхідніше:
Ліквідатори остаточно усвідомили масштаби робіт та рівень небезпеки, коли на місце почали прибувати спеціалісти з інших країн. Вінничанин розповів, що аварія суттєво вплинула на здоров’я — усі учасники перебувають під постійним контролем лікарів і щороку проходять реабілітацію. Василь Горбачук за час перебування в зоні отримав 12 рентгенів.
"Приїхав — і через два дні руки, ноги спухли. Радіація така була… Давали якісь ліки, були лікарі. Але діватися нікуди".
Для Василя аварія на ЧАЕС стала ще одним виміром боротьби за життя людей. З його слів, "Чорнобиль — це була тиха війна. Могло вбити всіх".
"Найстрашніше — це війна. І та, що була 1986-го, і та, що зараз — коли російська хунта напала на Україну. Тому треба боротися за мир. І за мирний атом".
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
