У Вінниці у центрі реабілітації "Поділля" допомагають людям, які втратили зір, знову стати самостійними. Тут ветерани та цивільні навчаються орієнтуватися на місцевості, користуватися гаджетами, готувати їжу й адаптовуватися до життя без зору.
Про те, як незрячі вінничани вчаться жити у темряві та не втрачати світло всередині — у матеріалі Суспільного.
Попри втрату зору, життя не зупиняється — переконаний ветеран російсько-української війни В’ячеслав Садовий. Торік чоловік осліп після вибуху дрона під час виконання бойового завдання на Курському напрямку. Нині він проходить реабілітацію у вінницькому центрі "Поділля", де вчиться знову бути самостійним — орієнтуватися у просторі, готувати їжу та користуватися телефоном.
"У центрі навчають, як потрібно рухатися — враховувати покриття, тротуари, звуки, запахи. Це допомагає не лише повернутися назад, а й адаптуватися в побуті: приготувати їжу, зварити каву", — розповів В’ячеслав.
Після поранення він переніс п’ять операцій. Коли зір відновити не вдалося, його направили на реабілітацію до Вінниці. Тут ветерану допомагають не лише відновити базові навички, а й опанувати сучасні технології.
Викладає цифрову грамотність людям із порушенням зору Світлана Соляник. Жінка сама втратила зір через хронічну хворобу, а після навчання у центрі працевлаштувалася тут інструкторкою.
"Коли не бачиш — усе сприймаєш через слух. Пам’ятаєш, де на екрані була іконка, натискаєш комбінації клавіш. Спочатку важко, але з часом все виходить", — сказала вона.
Інструктор з трудової адаптації Олександр Мельниченко також втратив зір через глаукому. Тепер він допомагає іншим опанувати комп’ютер.
"Ми не користуємось мишкою — усе через клавіатуру. І, чесно кажучи, майже все можна робити. Є незрячі програмісти, вебдизайнери. Головне — не зупинятись", — поділився Олександр.
За словами чоловіка, навчитися жити без зору можливо, але не менш важливо, щоб суспільство вміло правильно допомагати.
"Люди часто хочуть підтримати, але не знають як. Не треба хапати незрячу людину за тростину чи тягнути її — краще запитати, чи потрібна допомога", — сказав Мельниченко.
Керівниця мультидисциплінарної команди центру Юлія Бабаєва розповіла, що Вінниця поступово стає доступнішою для людей із порушенням зору.
"Раніше незрячі залишалися вдома, бо не проходили реабілітацію. Їх просто не було видно. Тепер ситуація змінюється — ми працюємо і з ветеранами, і з цивільними", — розповіла вона.
З початку року у центрі реабілітацію пройшли 48 цивільних і 18 військових, які втратили зір.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
