Олександр Шевчук на псевдо "Пастор" — військовослужбовець 71-ї окремої єгерської бригади ДШВ. У довоєнному житті — диякон церкви євангельських християн-баптистів, який доєднався до війська та взяв до рук зброю.
Долучився до загону спеціального призначення, де виконував обов'язки оператора радіоелектронної боротьби. У складі штурмових розрахунків, доводилося також брати участь в бойових діях, відбивати ворожі навали та утримувати українські позиції. Зараз військовий працює рекрутером у 71 окремій єгерській бригаді ДШВ ЗСУ.
Про свою місію на війні, чи не суперечить це тим моральним засадам, які він раніше проповідував парафіянам, про переваги, недоліки та виклики у рекрутингу він розповів Суспільному.
"У 2021 році я закінчив проходити альтернативну невійськову службу в зв'язку з релігійними переконаннями. Проте, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, я усвідомив, навіть не я, а, я думаю, Господь змінив мої переконання, в тому, що в мене є чарівна дружина, є мила донечка, і я той, хто має не лише дбати про їхній добробут, я також маю дбати і про фізичний захист їхній. Також був наставником для підлітків, і ми з ними спілкувалися. Я розумів, що я хочу бути для них гарним прикладом, і я хочу, щоб вони зростали у вільній країні.
Олександр Шевчук долучився до загону спеціального призначення, де виконував обов'язки оператора радіоелектронної боротьби.
Коли я мав йти зі своїми хлопцями вже по розподілу, я захворів, через тиждень я повернувся з шпиталю, їх вже не було, вони вже роз'їхалися по своїх частинах. Я потрапив в втрачений батальйон, там, де були всі такі самі хлопці, після лікарень, після якихось інших речей, і по розподілу потім я потрапив в 71 бригаду. Це був початок 23-го року. Якраз формувалося відділення радіоелектронної боротьби, і я потрапив у це відділення, і потім ми поїхали на виконання бойового завдання в Донецьку область.
Оператор радіоелектронної боротьби — це протидія безпілотним літальним засобам. Ми безпосередньо слідкували за небом, щоб воно було чисто. Коли ми бачили безпілотний літальний апарат і дізнавалися, що це ворожий апарат, ми намагалися його тиснути нашими засобами для того, щоб вбезпечити наших хлопців від розвідки, від скидів".
За словами Олександра Шевчука, попри релігійні погляди, взяв до рук зброю.
"Так, я беру. Я беру і я користувався. У нас були складні обставини саме на Бахмутському напрямку, біля Новобахмутівки, і нам необхідно було виходити допомагати нашим хлопцям. Хоча ми не мали ніякого обладнання. І коли нас запитали, це було цілком добровільно. Нас запитали, чи ми готові. З нашого підрозділу ніхто не відмовився. І ми пішли першою двійкою, я із своїм побратимом Миколою. І так склалося, що ми були якраз на лінії прямого зіткнення. Ми працювали, було важко.
До прикладу, за дві години в нас вилітало близько 20 магазинів автомата Калашникова. Тобто нам їх приносили, забивали. Це були важкі години, тому що по нас також і працювали. По нас працювали і фосфором, і мінометкою, також і стволка, тобто артилерія. Також я контузію отримав від танчика".
Олександр Шевчук на псевдо "Пастор" — військовослужбовець 71-ї окремої єгерської бригади ДШВ. Суспільне Вінниця
Про перше бойове завдання
"Це якраз було під Новобахмутівкою, коли ми потрапили не на ту позицію. Вона була наша, але не ми там мали бути. І нам необхідно було бути в обороні. Там також була ще одна позиція, яка була перед нами. Наші хлопці заходили на неї вночі і в день поверталися. І ми були єдиною позицією, яка могла їх також прикривати вогнем.
За словами захисника, на позиції їх було двоє, перебували там півтори доби.
Я там отримав акубаротравму завдяки танчику, який по нас працював від закритої позиції. І Господь також дуже сильно зберігав наше життя, тому що по нас працювала мінометка. Одна міна прилетіла майже прямо в брусфер нашого окопу, за метр від нас, і не розірвалася. Це міна 120-го калібру. І також по нас працювали крили фосфором, але або не долітало, або перелітало. Ну, швидше за все, намагалися підпалити траву і підсвітити наші позиції.
Тоді якраз була також ще в ті дні хуртовина. Це був 23-й рік, кінець березня. І в Донецькій області випав сніг, тоді два дні сильно мело. Тобто це зменшувало нашу видимість, і ворог тоді якраз намагався просуватися на наші позиції", — сказав Олександр Шевчук.
Про "боротьбу" із безпілотниками
Він розповів також про те, як змінилась "боротьба" із безпілотниками.
"Наші розробники, у нас є чудові мозковиті хлопці і дівчата, які працюють над цим, які розробляють по широкому діапазону протидії безпілотним літальним апаратам. Тут почали йти FPV-дрони. Знову потрібно було переходити на інші діапазони, наші хлопці і дівчата знову прийняли цей вид. Знову дали відповідь, знову був певний вже захист, там і купольні РЕБи, і РЕБи направленої дії проти FPV-дронів, це все було. Потім почалися FPV-дрони на оптоволокні, тобто на них вже РЕБ не здійснює ніякого впливу, почали робити там певні сітки, які нагрівалися для того, щоб перерізати це оптоволокно.
І в нас навіть хлопці користувалися помповими рушницями, ми замовляли їм теж патрони, тому що там і хороша кучність, і дробом дуже добре просто пошкодити той FPV, і він десь в сторону піде. Тому ми розвиваємось постійно, в нас дуже чудово хлопці працюють з саме ударними безпілотними літальними апаратами, але ворог не стоїть на місці. Це не той Ванька, якого, до прикладу, показують, хоча мені не дуже подобається це ім'я, а це справді друга армія світу, яка б вона була і по кількості, і по озброєнню".
Я впевнений, що ми рухаємося і маємо можливість оборонятися досі. Це лише завдяки тому, що в наших захисників інша мотивація. Нема куди повертатися. Не прийшли заради грошей, а для того, щоб захистити свою кров, свої родини, дітей, дати їм майбутнє.
Про зброю і моральні цінності
Захисник пояснив, чому зброя в руках не суперечить моральним цінностям, які він, як деякон, проповідує своїм прихожанам.
"Не суперечить. Якщо дивитися на 10 заповідей, і вони були написані саме на івриті, тобто оригінальною мовою, там було три дії слова, які визначали саме вбивство. Одне з них означало злочинне вбивство, яке саме і записано в 10 заповідях. Тобто Бог забороняє чинити злочинне вбивство, безневинне вбивство, до прикладу. Друге – це було вбивство як покарання за злочин. І третє – це було ненавмисне вбивство.
І також апостол Павло в своїх посланнях, вже в Новому заповіті, він говорить про те, що влада носить меч, який використовує для того, щоб карати злочинців, і для того, щоб підбадьорувати, або винагороджувати тих, хто чинить добро. І наша армія, тобто саме військовослужбовці, вони є якраз тими, хто має цей меч, і вони його використовують для того, щоб карати зло або ж захищати цивільне населення від ворожої збройної агресії", — сказав Олександр Шевчук
Він згадує про випадки, коли дивом вдалося вберегтися від обстрілів та куль.
"Доприкладу, коли я розповідав про міну, яка прилетіла, встрягла в брусфер і не розірвалася. Потім, другий випадок, це коли я був вже на іншій позиції, я буквально відійшов, і від оглядового вікна пролетіла снайперська куля, просвистіла.
Потім, коли ось так само цей танчик працював по нас, я отримав тільки втрату слуху, а мій побратим вчасно пригнувся Микола, і потім показував мені на шоломі, що в нього був рикошет від гарячого уламка, і там була нещодавно його шия. Тому були такі випадки, і для мене це цінний досвід,розуміння того, що Бог є захистом, і розуміння того, що я там, де я був потрібен. Якщо б навіть повернути час назад, я все одно пішов би служити".
Олександр Шевчук на псевдо "Пастор" — військовослужбовець 71-ї окремої єгерської бригади ДШВ. Суспільне Вінниця
Про рекрутинг
Зараз військовий працює рекрутером у 71 окремій єгерській бригаді ДШВ ЗСУ.
"Виклики – це спілкування з людьми, які не хочуть йти служити. Бо особисто я маю думку, і також наше відділення рекрутингу, про те, що людина може бути максимально ефективною тільки тоді, коли вона буде займати посаду споріднену до своєї цивільної спеціальності, якщо вона в неї така є. І потім вони направлялися в навчальний центр. Дуже часто люди там дивилися з презирством, або там напевно в них думки були, що купили якесь знаєте місце.
Завдяки рекрутингу люди можуть не просто йти по накатаній – куди потраплю, туди потраплю, а обрати собі військову спеціальність відповідно до своїх навичок і знань, отриманих в цивільному житті. Це дуже велика різниця. Тому що коли я йшов служити, цього не було.
Дуже часто люди телефонують і мені також, і нашим хлопцям тоді, коли вони вже потрапили в якийсь із навчальних центрів. Ми можемо виписати рекомендаційний лист до потрапляння в ТЦК, або вже на етапі ТЦК, якщо ми встигаємо, якщо там у нас є наш представник в тій чи іншій області. В цивільному житті ми знаємо це як відношення, проте вони розділяються на два типи. Якщо це військовозобов'язаний, це рекомендаційний лист. Якщо це вже військовослужбовець, то це письмова згода про переведення".
За словами Олександра Шевчука, наразі почала працювати патронатна служба в бригаді.
"Тобто це супровід поранених військовослужбовців. Це теждуже важливо, тому що це та служба і люди, які допомагають після отриманого поранення діставати і подавати всі необхідні документи для отримання відповідних грошових виплат для подальшої реабілітації, які намагаються бути підтримкою для родин також загиблих героїв.
Вони зараз починають працювати, вони рухаються в цьому випадку, здобуваємо комунікацію з різними підрозділами психологів, щоб надавати і цю допомогу пораненим військовослужбовцям. Тому це також свідчить про те, що нашому підрозділу до прикладу військовослужбовці потрібні не лише тоді, коли вони боєздатні, а і вони отримують супровід тоді, коли вони отримали поранення. Люди до вас приходять з різними) життєвими обставинами, з різними історіями".
Про шлях до перемоги
За словами військовослужбовця запорукою перемоги у війні є віра та єдність.
"Це моя особиста думка. Це віра. Віра в те, що ми чинимо правильно, і віра в Бога, що лише він може змінити обставини цієї жахливої, кровопролитної війни. Єдність. На жаль, сьогодні в інформаційному просторі фейки ІПсО, і ці компанії, над якими працюють ворожі експерти і спеціалісти, щоб нас роз'єднати, це грає не нам на руку.
Якщо ми розділяємось, і на жаль, суспільство поділяється сьогодні на тих, які кажуть, ми вас туди не посилали, і на тих, які постійно платять ціну — здоров'ям, часом з рідними, життям, дуже часто. Немає оцієї єдності, немає підтримки родин загиблих героїв. Це все руйнує, і воно може призвести до дуже плачевних наслідків.
Бути не просто тими, хто пише в коментарях, ми вас підтримуємо, кричать "Слава Україні", "Слава ЗСУ", а для того, щоб, можливо, кожна людина сьогодні ставила те питання, яке задаю я собі щоранку. Проте, що я сьогодні можу зробити, для того, щоб перемога настала швидше, і чи роблю я те все, що я можу зробити".
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp
