Пів року тому три переселенки з Донецької області відкрили салон краси в Ужгороді. За словами майстринь, наразі постійними клієнтами салону є близько тисячі людей.
Салон краси три переселенки відкрили у серпні минулого року, розповідає Олена Бабаніна. За її словами, зараз салон відвідують понад десять клієнтів в день.
"Це була не ідея, потрібно було якось жити. Тому ми стали працювати: ми створювали не салон краси, ми створювали територію краси там, де могли об’єднатися такі, як ми: до нас приходили люди, нам повірили. У когось за плечима вже був досвід у бюті-сфері, і коли ми всі пішли вчитися, тобто підтвердження — це мої сертифікати, сертифікати дівчат", — розповідає косметологиня Олена Бабаніна.
Майстриня перманентного макіяжу Яна Сікалова переїхала з міста Лиман Донецької області. Жінка розповідає, що прийняти рішення про відкриття салону їй було важко.
"Хтось брав кредит, комусь допомагав чоловік, комусь батьки. Ми склалися й відкрили свій бюті-бар. Мені, чесно кажучи, було на це наважитися важко. Я не знала, чи будемо ми тут жити, було страшно піти на цей крок. Але ми разом, ми сила, ми це зробили, в нас дуже багато клієнтів, які довіряють нам", — додає Яна Сікалова.
В Ужгороді вимушені переселенки з Донеччини відкрили салон краси. Суспільне Ужгород/Оксана Ушакова
З початку відкриття салону пройшло пів року. За цей час на роботу взяли ще трьох людей, вони також переселенки.
"В салон я потрапила, це була просто випадковість. У мене був день народження, я шукала, де зробити собі манікюр, нарешті, після початку війни. Прийшла як клієнтка сюди, слово за слово і почалася розмова, зрозуміла, що ми всі з однієї області і так залишилася тут працювати", — розповідає переселенка з Краматорська Марія Селезньова.
Косметологиня Олена Бабаніна зауважує, що наразі постійними клієнтами салону є близько тисячі людей.
В Ужгороді вимушені переселенки з Донеччини відкрили салон краси. Суспільне Ужгород/Оксана Ушакова
"Ми відкривали салон краси за свої кошти, це було дуже важко. Адже кожен з нас приїхав на два тижні й ніхто не розраховував на такі великі вкладення. Тому в нас вистачило тільки на оренду невеликого приміщення. Але ми зараз бачимо, що є багато грантів для переселенців. Ми не те, що віримо у свої сили, ми знаємо, що можемо більше. Але для цього нам потрібно більше приміщення, більше коштів, в нас є плани на перукаря, бо в нас попит на нього, в нас є плани на масажиста. В нас є такі цілі попробувати гранти", — додає Олена Бабаніна.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads
