Понад три тисячі зсувів процес сповзання та відриву мас гірських порід чи ґрунту вниз по схилу під дією сили тяжінняналічують на Закарпатті. Водночас найбільше карстове провалля в Солотвині вже має понад 350 метрів у діаметрі й продовжує розширюватися. Ліквідувати такі провалля практично неможливо, однак їхнє поширення можна зупинити завдяки постійному моніторингу.
Про це в етері Українського радіо Ужгород розповів декан географічного факультету Ужгородського університету Іван Калинич.
Науковець розповів, що з 1983 року він спостерігає за процесами в Солотвині. У 1980-х карстові провалля там сягали 20–30 метрів у діаметрі. Нині найбільше з них розташоване біля сьомої шахти.
За словами Івана Калинича, сіль у Солотвині видобували століттями. У 2000-х роках видобуток раптово припинили, після чого почалося аварійне підтоплення шахт. Вода розчиняла сіль, через що на глибині від 80 до понад 200 метрів утворилися пустоти, в які обвалюється земля.
Ще у 1919–1920-х роках навколо шахт облаштували канави для відведення води. Після розпаювання земель частину з них перекрили власники ділянок, зробивши заїзди та містки. Вода перестала стікати і шукає вихід у провалля, пояснює вчений:
«Воді нікуди діватися, вона вже не стікає. А раз не стікає, то шукає місце, куди поглинутися. А внизу — провалля».
У 2000-х територію щокварталу обстежували фахівці геологічної служби, однак, як зазначив вчений, 20 років тому закрили Закарпатську експедицію в Берегові, що повпливало на стан проблеми.
«Це і людський, і природний фактор. Були дощі, перезволоження, і був людський фактор — недогляд. Десь засипали, десь не підсипали, не вистачило фінансів», — пояснює Іван Калинич.
На думку дослідника, зупинити поширення провалля можна за допомогою постійного моніторингу: електросейсморозвідки, георадарів і космічного спостереження InSARСупутникова радіолокаційна технологія дистанційного зондування Землі, яка вимірює зміщення земної поверхні з міліметровою точністю.. Так само можна передбачати, де утвориться наступне провалля.
Наразі, за словами Івана Калинича, небезпека загрожує озеру Кунігунда. Над ним розташоване сміттєзвалище, де вже утворився зсув.
«Там була дорога, вона вже обвалилася. І бруд зі сміттєзвалища потихеньку сповзає до озер. Він іще не дійшов, але це досить небезпечно», — розповідає науковець.
Невеликі карстові провалля є й на території Хустсткього району, де залягають вапняки. Однак, як припустив науковець, вони поки що невеликі.
Найбільше зсувів у районах Синевира, Колочави, Ясіні, а також у Рахівському та Тячівському районах. Їх спричиняють затяжні зливи, підрізання схилів, вирубка лісів і забудова берегів невеликих потічків і річок у горах. Через це формуються селеві потоки.
«Сель Раптовий короткочасний бурхливий потік у руслах гірських річок, що складається з води, бруду, піску та величезної кількості уламків гірських порід.набагато страшніший за будь-який паводок, бо зносить усе на своєму шляху. Це важка маса», — пояснює науковець.
Під загрозою, за словами Івана Калинича, гірські туристичні стежки та автодороги, де часто трапляються каменепади. Ризик може з'явитися й на полонині Руна, де під час будівництва доріг підрізали схил.
Небезпеку підсилюють й зміни клімату, сказав чоловік:
«Коли сильна засуха, поверхня ґрунту стає ніби плівкою. Коли падає дощ, вона його вже не приймає. До того ж ліс вирубують безсистемно, а нові дерева не досаджують. Шар гумусу в горах — менше 10 сантиметрів, тож після проходу техніки ерозія утворює канави завглибшки до трьох метрів».
Щоб запобігти зсувам і зменшити ризики, важливо дотримуватися правил забудови та зберігати ліси, вважає декан географічного факультету.
«Ми готові, маємо можливості, але не дотримуємося багатьох умов. Не можна забудовувати схили, не можна будувати в заплавах, не можна вирубувати ліс. Треба досаджувати молоді дерева, кожне дерево, кожен кущ».
Карти ризику зсувів і провалів є у геологічних служб, Львівської політехніки, Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та Ужгородського університету. Однак громади не завжди готові платити за карти зон підтоплення та прибережних захисних смуг.
Якщо люди помітили тріщини в ґрунті, просідання землі або деформації біля будинку чи на дорозі, їм варто повідомити про це громаду. Там підкажуть, куди звертатися далі. Зокрема, у громадах є архітектурні відділи та відділи землеустрою, поділився вчений.
Науковці Ужгородського університету подали грантову заявку на проєкт космічного моніторингу зсувів. Він передбачає спостереження за рухом ґрунту за допомогою супутників, зокрема вздовж дороги на Самбір. Результати розгляду заявки очікують у листопаді.
«Це найдешевший космічний моніторинг, який дасть змогу попереджати громади про небезпеку. Ми зможемо виявляти зсуви, коли зміщення ґрунту становитиме лише кілька сантиметрів», — каже Іван Калинич.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp, TikTok
