Майже два тижні Любов працює першою жінкою-водійкою міського автобуса в Ужгороді. Вона розповіла, що про керування великим транспортом мріяла давно, однак спершу зіштовхнулася з упередженнями. Водночас на підприємстві бракує 22 водіїв, а через нестачу кадрів не можуть запустити два маршрути. Як перша жінка-водійка міського автобуса опановує роботу та як на це реагують пасажири — у матеріалі.
О 6 ранку автобус готовий вирушати на рейс. За словами Любов, вона давно мріяла водити щось велике після категорії «B».
«Не відзразу мене хотіли брати. Упереджене ставлення чоловіків, що це буде дуже важко; жінка з тим не впорається; у нас тим більше такий трафік, багато машин, вулиці вузькі, не проїхати.Та ні, мені навіть навіть досить легко вдалося опанувати цей автобус. Це вже буде 12-й мій виїзд, крім стажування. Люди все одно дивуються. І водії і перехожі, навіть ті, які ніколи не їздили за кермом», — розповідає водійка.
Жителька Ужгорода Надія каже, що Любов їздить дуже обережно й добре. Студент Михайло сприймає жінку за кермом автобуса позитивно. На його думку, стать не впливає, і працювати може будь-хто, якщо є можливість.
Для пасажирки Каріни з Вінниці жінка за кермом автобуса — не новина. Вона розповідає, що у Вінниці трамваї й тролейбуси водять переважно жінки.
Для самої Любові дорога, кермо і рух — свідомий вибір, адже це було її бажання.
Директор КП «Ужгородський муніципальний транспорт» Віталій Готра повідомив, що підприємство особливо зацікавлене у працевлаштуванні жінок на посади водіїв. За його словами, Любов втягується в роботу і скарг на неї на маршрутах немає.
«На підприємстві великий брак кадрів, саме водіїв. У нас зараз 22 вільні вакансії, ми не можемо запустити два маршрути», — каже Віталій Готра.
Директор Закарпатського обласного центру зайнятості Сергій Грабар розповів, скільки жінок у 2026 році на Закарпатті пройшли професійне навчання або перепідготовку за професіями, у яких зазвичай переважали чоловіки.
«Цього року станом на першу половину жовтня їх 44. І що дуже радує, у цих випадках є 100% працевлаштування, і ці люди дійсно залишаються працювати на підприємствах. Це професії верстатниці на деревообробних верстатах — 40 жінок, і чотири жінки — водійки навантажувачів складської техніки», — розповів Сергій Грабар.
Любов виходить на рейс о 6 ранку, а завершує роботу о 7 вечора. Жінкам, які мріють про таку роботу, вона радить не боятися.
«Якщо є мрія, то нехай ідуть до неї. Якщо вони хочуть водити такі автобуси, то не треба боятися і звертати ні на кого уваги. Насамперед — ставити перед собою мету, крокувати до неї і ніколи не боятися», — каже водійка.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp, TikTok
