Верховна Рада України визнала масові репресії радянської влади проти населення Закарпаття у 1944–1946 роках злочинами комуністичного тоталітарного режиму. Відповідну заяву 3 вересня підтримав 261 народний депутат.
Про значення цього рішення в етері «Суспільне Студія» розповів доктор історичних наук Роман Офіцинський.
Рішення Верховної Ради, на думку Романа Офіцинського, є доволі запізнілим і ситуативним.
«Річ у тому, що це визнання і засудження цих політичних репресій відбулося вже доволі давно. Ми ведемо відлік від Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій комуністичного режиму 1917–1991 років". Він був ухвалений ще у квітні 1991 року, тобто вже понад 35 років тому. Він є чинним, має певні зміни і доповнення», — сказав науковець.
Офіцинський зазначив, що в ньому доволі деталізовано все, що стосується політичних репресій і жертв, які мали місце в межах сучасної території України. Зокрема, там описано майже 23 види політичних репресій, включно з тими, про які йдеться у заяві Верховної Ради від 3 вересня цього року.
«Ця заява, звісно, є емоційно-політичною. Вона має цільову аудиторію і стосується насамперед ведення зовнішньої політики України та певних дипломатичних зусиль на конкретному напрямку. Що стосується, власне, її змісту, то нічого такого виняткового або надзвичайного там немає, бо цей факт відомий уже багато десятиліть. Він вивчається, популяризується, присутній в освітніх програмах, в освітніх підручниках і так далі», — сказав історик.
За словами Романа Офіцинського, у заяві Верховної Ради йдеться безпосередньо про події 1944–1946 років та діяльність радянської військової адміністрації на Закарпатті. Офіцинський пояснив, що акцент зроблено на злочинах проти політичних діячів або учасників, починаючи від Карпатської України, а також на інтернуванніЦе примусова ізоляція (затримання) людини в певній локації., депортації за національною ознакою та переслідуванні за релігійною ознакою.
«Так, як ми бачимо в медіа, там акцент робиться на репресіях проти угорців та німців, які були скоєні від листопада 1944 року і тривали до 1946 року. Мова йде про те, на чому акцентується, але це не означає, що сама заява акцентує увагу лише на масових політичних репресіях за етнічною ознакою. Там мова йде про репресії, які були проведені проти військовозобов'язаних угорців та німців віком від 18 до 50 років. І чисельно мова йде про майже 30 тисяч, якщо точніше — близько 27 тисяч осіб. Близько 24 тисяч угорців і близько 3 тисяч німців, які проживали або були інтерновані в межах сучасної Закарпатської області. Цей вид репресій — це інтернування і депортації, а також примусова трудова мобілізація», — розповів науковець.
За словами Офіцинського, інтернування проводила радянська військова адміністрація, зокрема тилові підрозділи та підрозділи з охорони тилу — фактично військові підрозділи й підрозділи Народного комісаріату внутрішніх справ Радянського Союзу 4-го Українського фронту.
«Він витіснив угорсько-німецькі війська і взяв під військовий контроль Закарпаття. І вони фактично провели це інтернування на основі постанови військової ради 4-го Українського фронту», — сказав історик.
Інтернованих угорців та німців утримували у збірних таборах як військовозобов'язаних на правах військовополонених. Найбільший збірний табір у межах Закарпаття, за словами історика, знаходився у Сваляві. Через нього пройшли багато тисяч інтернованих угорців та німців. Зараз на цьому місці розташований меморіальний комплекс.
Офіцинський також додав, що рішення Верховної Ради прихильно сприйняли в Угорщині — зокрема угорські дипломати, державні діячі та громадські організації.
«Вони підкреслили, що багато десятиліть їхні депутати, представники Верховної Ради прагнули, власне, щоби з'явилася така заява», — розповів історик.
За його словами, йдеться про заяву Верховної Ради щодо визнання і засудження радянських злочинів у межах Закарпаття.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp, TikTok
