Віталій (позивний Рей) служить у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді фельдшером медичного пункту 1 стрілецького батальйону.
Його історію розповіли на Facebook-сторінці 128 ОГШБр.
У кінці 90-х років минулого століття Віталій уже був бійцем 128 бригади, тоді вона називалася 128 механізованою дивізією. Одразу після строкової служби він підписав контракт і служив у полку 128 дивізії, яким командував Сергій Наєв (генерал-лейтенант, Герой України, колишній командувач об’єднаних сил ЗСУ). Після звільнення Віталій понад 20 років пропрацював у приватній структурі в Мукачеві, а знову повернувся в бригаду вже під час повномасштабної війни. У цивільному житті Рей здобув фельдшерську освіту, під час попередньої служби був начальником медпункту батальйону, тому зараз служить за спеціальністю.
"Я пішов у ТЦК оновити дані, а там працює моя знайома, котра запропонувала цю посаду. Можна було вибрати ще залізничні війська, які охороняють мости на Закарпатті (там теж не вистачає медиків). Однак я пішов у свою 128 бригаду", — розповів Віталій.
Головні обов’язки Рея — медична допомога бійцям свого батальйону, однак військові медики лікують і мирних мешканців у фронтових селах, де часто немає медичних пунктів, і куди через небезпеку не виїжджає "швидка". За потреби фельдшер також їздить у складі екіпажів на точки евакуації за пораненими.
"У нашій машині, слава Богу, ніхто не помер, хоча траплялися й важкі поранення — відірвані руки чи ноги, осколкові поранення від мінометних та артилерійських обстрілів, опіки від ворожих дронів. Доводилося забирати й загиблих товаришів — це психологічно важко… Поранені завжди зустрічають медиків із полегшенням і радістю, хоча в когось можуть бути й панічні атаки, особливо, якщо це перше поранення. Після лікування ми часто зідзвонюємося й спілкуємося, це ж усі наші хлопці, ми один колектив", — каже військовий.
Як досвідчений медик Рей добре знає найпоширеніші у війську хвороби.
"Є сезонні захворювання, та ж простуда, однак найбільш поширені для піхотинців хвороби пов’язані з хребтом. Причина — носіння бронежилета й каски, важкі боєприпаси й спорядження, а в чоловіків 50+ додаються вікові проблеми. Багато хто і в цивільному житті важко працював, щоб прогодувати сім’ю", — розповів захисник.
Дома, на Закарпатті, Віталія чекають рідні — дружина й дві доньки. Те, що вони на віддалі, непросто, однак боєць вважає, що зробив правильно, пішовши в бойову бригаду, тут він знаходиться на своєму місці.
"Був недавно дома на реабілітації, але відчував, що мене тягне назад, починаю переживати, як тут хлопці. Дружина навіть трохи образилася. Я дуже люблю своїх рідних, але думаю, їм самим було б ганьба, якби я став ухилянтом", — каже чоловік.
