У Тернополі попрощалися з командиром батальйону 141 окремої піхотної бригади Юрієм Костюкевичем. Він загинув 11 березня під час виконання бойового завдання на Донеччині. Віддати останню шану майору прийшли рідні, друзі і побратими.
Про це повідомили кореспонденти Суспільного.
На Микулинецькому кладовищі над труною командира розгорнули синьо-жовтий стяг.
Юрія Костюкевича відзначали державними нагородами, зокрема орденом "За мужність" третього ступеня і орденом Богдана Хмельницького. За відвагу і відданість Батьківщині 13 березня захиснику посмертно присвоїли звання майора.
Грамоту пошани та скорботи від Головнокомандувача ЗСУ вручили сину Юрія Костюкевича, який, наслідуючи батька, обрав військовий шлях.
Попрощатися із Юрієм Костюкевичем приїхав його племінник Владислав Ковальчук.
"Він дійсно, коли піхота відступала, сам ішов, вів людей. Він не з тих командирів, які відсиджувалися. Будучи там, в пеклі, він ще нас вислуховував, як ми йому тут жалілися. Це була велика людина. Приклад для нас всіх, особливо для старшого сина Єгора. Вони були дуже близькі. Він і мені був як батько. Я вже вдруге втрачаю батька. Вдруге. В мене з Єгором схожа ситуація. Мій батько згорів заживо і я став пожежником. І зараз мій дядько героїчно загинув на війні, а його син пішов у піхотинці. Наша сім'я заплатила дуже високу ціну на цій війні. Люди мусять знати", - розповів Владислав Ковальчук.
За його словами, Юрій Костюкевич воював у найгарячіших точках. Брав участь в боях під Авдіївкою, Куп’янськом і Покровськом. На війні отримав дев'ять поранень і завжди повертався у стрій, не закінчивши лікування:
"Прийшов звичайним солдатом, а закінчив службу майором. За три роки. Як можна дослужитися до майора за три роки? Це лише заслуги, лише вчинки. Він ішов у бій, вів у бій. Не пускав хлопців на смерть, ішов сам. Донецька область – він там почав. І Донецька область його й забрала".
Провести командира в останню путь прийшли побратими. Серед них Юрій Тишківський. Нині він виконує обов’язки заступника командира з психологічної підтримки. До цього, розповів військовий, служив у роті під керівництвом Юрія Костюкевича:
"Для нього було дуже важливим, щоб солдати знали в лице свого командира. І після того, коли спілкуєшся з солдатами, питаєш, а вони кажуть: "У нас був комбат, був з нами на позиціях". Їх це надихало. Вони завжди були горді цим. Вони завжди ділилися позитивними враженнями про нього. І це надихало всіх робити свою роботу ще краще. Він був прикладом хорошого командира, справжнього командира, який турбується про людей перш за все, а не про свою посаду".
Поховали Юрія Костюкевича на Пантеоні Героїв. У майора залишилася дружина, донька і двоє синів.
