У п’ятницю, 10 січня, помер відомий співак з Тернопільщини Василь Хлистун. Про це повідомили в фейсбуці на сторінці відділу культури Великоберезовицької селищної ради.
Добра і щира душа.
"Наш Василько, наш Васильок, завжди ніжно, з теплотою ми називали нашого соловейка, автора та виконавця хіта "Хлопці будем жити" заслуженого артиста Україіни, відомого тернопільського співака Василя Хлистуна. Чоловік, батько, дідусь, друг, добра і щира душа! Для нас, його колег та друзів він назавжди залишиться в пам’яті, як людина з великим серцем, яка завжди була готова допомогти, поспівчувати, підтримати, щиро обійняти".
У дописі йдеться, що Василь Хлистун помер через важку хворобу.
Пісні судилося стати суперхітом.
"Навіть не знаю, скільки ми знайомі. Були... 2007 рік. Василь прийшов до нас у студію з презентацією нового альбому "Хлопці, будем жити". Із властивою йому безпосередністю розказав історію пісні, текст якої належить Wiacheslaw Zhyla, аранжування Сергія Родька. Це було весело, бо Василь іншим бути не міг. Кому цікаво — послухайте. Пісні судилося стати суперхітом. Довгі 11 років вона кріпить дух наших бійців. Співак вкладав у неї всю свою неймовірну потужну енергетику. І згорів... Світла пам'ять Тобі, світлий чоловіче", — написала в фейсбуці журналістка Суспільного Наталка Андрушко-Колтун.
"Ми працювали Новий рік (2006, — ред.) з В’ячеславом Жилою, режисером Тернопільського драмтеатру, він запросив мене в свою команду. Я вже мав пісні, ретрошлягер "Чорний кіт", яку переклав для мене Віктор Підгурський, інші. Наступного дня Жила приходить до мене і каже: "Щось таке мені в голову влізло "Хлопці, будем жити!", бо для хлопців майже нічого нема. Я той текст закинув десь на рік, а потім почав думати над тією піснею. Взяв баян, підібрав простенькі три акорди, а жінка каже: "Та хто то буде слухати?" Мені порадили її аранжувати в Сергія Родька, так ми познайомилися і вийшла ця пісня", — розповів Василь Хлистун в радіопрограмі, яку вела Наталка.
Мав серце розміром з Галичину.
"З вуйком Василем ми неодноразово перетинались на різних виступах, в основному благодійних. Він був безвідмовним завжди — чи то збір для армії, чи для хворої дитини. Мав серце розміром з Галичину. І от якось кілька років тому ми вирішили разом зіграти його безсмертний хіт "Хлопці, будем жити". Виступили спільно на кількох концертах. Це було величезне задоволення і досвід для всіх нас. Далі були ще плани спільних записів, але потім війна, а після того ще й важка хвороба. Дуже сумно, бо таких щирих і талановитих людей стає все менше і менше", — розповів Суспільному тернопільський музикант Ростислав Фук.
Людина позитив, людина свято.
"Його дружина Даночка все казала: "Мій Васильок". І ми його так називали — Васильок. Це людина позитив, людина свято, добряк і порядний. Він не був захланний, йому завжди всього вистачало. Він ніколи не рвався за великими гонорарами, як то є серед артистів. Він просто працював. Він сам себе зробив артистом. Якщо в когось були якісь продюсери та PR-менеджери, то Вася сам себе зробив. Він робив те, що йому дав Бог. І де б хто його не попросив, він завжди їхав туди, співав", — розповів Суспільному тернопільский гуморист Гриць Драпак.
За його словами, Василь Хлистун був його добрим другом:
"Ми з ним по житті дружили. Ювілейний його концерт на 50 років я йому допомагав з режисурою і ведучим був. Просто ми були як колеги, ми могли в будь-який час подзвонити один до другого і сказати: "Привіт, що робиш?".
Познайомилися чоловіки, коли Василь Хлистун працював на пошті.
"У них був там вокально-інструментальний ансамбль. І Васильок там був солістом. Я перший раз почув, а він виконував пісню з репертуару Василя Зінкевича, що я просто був шокований. А потім його пісня в ті часи "Чорний кіт". Його так спочатку і називали Вася — Чорний кіт. Я підійшов, кажу: "Старий, то ти мочиш такі речі, це просто прекрасно". Він дуже подякував і з тої пори пішла наша приятельська, гарна така людська дружба", — розповів Гриць Драпак.
Василь Хлистун народився в селі Криве на Тернопільщині. У 2011 році в одній з телепрограм він розповів:
"Виростав я в своєму рідному селі. Як всі діти бігав по стежках. Любив в садки ходити, любив на рибалку ходити, дуже любив. А також любив і співати. В ті часи дуже було модно всім купувати гармошки, і десь там трошечки грати вечорами всім, хто посідає біля хати. Там чути гармошку, там чути. І мені мати теж кулила таку маленьку гармошку, "Марічка" називалася. І починав я з неї свій творчий шлях. І воно мені дуже тяжко було, воно мені не получалося. І старші люди казали: "Що ж ти не годен? Ти так граєш, як свині в ріпу". Але я все-таки був наполегливий. Пам’ятаю, як казали старі люди, влапав, влапав, ту нюту, ту тональність. І я відчув, і став таким самоуком на село".
Панахида за Василем Хлистуном відбудеться сьогодні о 17:30 в Домі Печалі м. Тернопіль, що на вулиці Микулинецька. Про чин похорону обіцяють повідомити додатково.
