15 жовтня 1959 року в Мюнхені агент КДБ Богдан Сташинський вбив лідера ОУН Степана Бандеру. Після загибелі Бандери виготовили його посмертну маску. У 90-х роках 20 століття зробили кілька копій цієї маски. Одна з них зберігається у Тернополі в історико-меморіальному музеї політв'язнів.
У музей, що створений в колишньому слідчому ізоляторі КДБ, копію посмертної маски Степана Бандери в 2009 році привіз історик і публіцист Святослав Липовецький.
"Це такий собі епілог співпраці між Спілкою Української Молоді, її тернопільською організацією і музеєм. У 2007 році ми видали комікси про УПА. Тобто це мальована історія, яка ще в 50-х роках вийшла, перевидавалася в журналі СУМу "Крилаті".
За словами сумівця, ці комікси мали суспільний резонанс:
"Ця серія була дуже скандальна, про це писали поляки, про це російське телебачення знімало, наше телебачення. Була перевірка від Табачника, який був віцепрем’єром тоді. А потім ми продовжили цю серію і видали комікси "Вбивства з наказу КГБ". І людина, яка це фінансувала, це був Влодко Музичка з Лондона, який працює на ВВС. Він сказав, хочете, я передам вам маску. Тому що в Лондоні є головний музей Степана Бандери, який ще заснований після смерті Бандери в 60-х роках".
Було кілька копій посмертної маски Бандери, розповів Липовецький:
"На той момент ми знали, що одну передали в Старий Угринів — це місце, де народився Степан Бандера, де є його головний музей в Україні. А ось другу копію вони передали нам сюди, в музей політв’язнів".
Святослав Липовецький зустрівся із Володимиром Музичкою в Німеччині у 2009 році, саме 15 жовтня.
"15 жовтня 2009 року ми з Влодком зустрілися на Вальдфрідгофі — це є цвинтар, де похований Степан Бандера. І він прямо таки на цвинтарі біля могили передав цю маску".
Посмертні маски — це давня традиція, сказав історик:
"Ми знаємо, що фактично багатьох українських діячів, того самого Тараса Шевченка чи Євгена Коновальця, чи інших, то було залишено, зроблено таку посмертну маску-відбиток. Те саме стосується і Степана Бандери. В цьому музеї є дві автентичні речі – копія посмертної маски Бандери і є також бронежилет Ярослава Стецька, уродженця Тернопільщини".
За словами Липовецького, для оформлення музейної камери, де зберігають маску, використали розділ фотоархіву з коміксів. Зараз ці світлини на інформаційних стендах.
"Спілку Української Молоді в еміграції вже відновлювали якраз закордонні частини ОУН, які очолював Бандера. Тут скажімо є фотографія, яку підписано "Бандера серед сумівців".
Троє дітей Степана Бандери були в лавах Спілки Української Молоді, розповів Святослав:
"Є спогади Євгена Побігущого-Рена, одного з лідерів Дивізії Галичина, який описував історію про те, як донька Бандери перший раз дізналася, що Бандера це її батько. Коли вона перебувала на сумівському таборі сказали, що приїде Бандера. І коли приїхав тато, то вона дуже здивувалася, що це Бандера. Тому що вони жили під іншим прізвищем — Попель. І тепер вона виявила, що вони Бандери".
На одному зі стендів є фотографії з похорону Степана Бандери.
"На одній з фото є Омелян Коваль. Це людина, яка власне ініціювала видання цих коміксів, тому що він сам був з Бельгії, він був одним із наймолодших українських в'язнів Аушвіцу. Якраз він замовив це видання, тому що бельгійська школа коміксів одна із найкращих в світі. Коваль спеціально знайшов бельгійського художника, який намалював історії про те, як було вбито Степана Бандеру".
За словами Святослава Липовецького, Служба безпеки ОУН виявила шість спроб вбити Степана Бандеру:
"15 жовтня 1959 року це власне Богдан Сташинський, уродженець Львівщини, з-під Львова, який працював на КДБ, організував замах на Бандеру. Два роки перед тим, в жовтня 1957 року в Мюнхені було вбито одного з соратників Бандери Лева Ребета. Це було зроблено якраз газовим пістолетом, таким виробом спеціальним. Через два роки цю техніку ще вдосконалили. Тобто це уже пістолет, який мав дві такі цівки і було вбито Бандеру".
Історик каже, до зізнань Сташинського, обговорювали різні варіанти того, як сталося вбивство.
"Були різні моменти розмов про те, як він загинув, але в кінці-кінців Богдан Сташинський, який пережив власні докори сумління, і разом з дружиною втік на західну частину Берліну та здався американській владі, американській поліції і, власне, він повністю про всі ті події розповів, які відбувалися, як було організовано замах. Є фотографії якраз з цього під’їзду, як він готувався, тобто був слідчий експеримент — він усе показував. Згодом його було засуджено на 8 років ув’язнення".
Також Святослав Липовецький розповів, що разом із сумівцями неодноразово був на могилі Степана Бандери.
"Два рази, які я дуже виразно пам’ятаю. Це 2009 рік, коли була 50-та річниця загибелі Бандери, якраз коли ми привозили маску. І останній раз — це було п’ять років тому, в 2019 році, це вже 60-та річниця. Ми відвідували могилу Бандери і не тільки Бандери, тому що там похований і Ярослав Стецько і ціла низка відомих діячів ОУН та української еміграції на цьому цвинтарі".
Нові покоління сумівців до вивчення історії, за його словами, залучають під час акції "Доба", сходин і таборування:
"Щорічно ми також організовуємо табір ідеологічний, який називається "Маніфест". Це на Калущині. І однією з точок цього табору є те, що діти відвідують Старий Угринів. Це якраз музей-садиба, де народився Степан Бандера".
