У Тернополі попрощалися з журналістом, письменником, поетом та краєзнавцем, колишнім головним редактором обласної телерадіокомпанії Петром Бубнієм. Прощання відбулося у Домі печалі.
Друг Петра Бубнія Ярослав Пелехатий розповідає, за радянських часів разом з Петром їздили по храмах з ініціативою створювати в них бібліотеки й музеї, аби компартія не знищувала святині Тернопільщини:
"Коли Петро Михайлович працював головним редактором в облтелерадіокомпанії у Тернополі, то я мав багато зустрічей з ним. Він любив зустрічатися з творчими людьми, в нього було багато друзів, багато знайомих художників, скульпторів і краєзнавців".
Петро Бубній цікавився історією, архітектурою і релігійними святинями краю, розповідає професор кафедри психології Тернопільського технічного університету Ярослав Стоцький.
"Мене найбільше захоплював в ньому великий обсяг знань із краєзнавства. Це стосувалося, в першу чергу, церковних споруд, а також давніх храмів, давніх поховань, цвинтарів, а також його цікавили інтер’єри. І ще в нього була фанатична любов до книги. Він мав величезну домашню бібліотеку, колекціонував книги ще, напевно, зі своїх студентських років".
Поховали Петра Бубнія на кладовищі у Підгородньому, поруч з дружиною.
Петро Бубній майже 30 років працював у Тернопільській обласній державній телерадіокомпанії.
За місяць до смерті батька якраз завершили віршовану книгу про його життя, розповідає донька Мирослава Миронюк. Каже, планували її презентувати до 88-річчя батька.
"Перш за все, він завжди був справедливий до рідних і інших людей. Завжди поступав по совісті, по честі. Завжди його бачила з книжкою. Пригадую, що він ніколи додому не приходив без одної чи двох книжок в руці. І так кожного дня. Він писав, він творив і дуже багато друкувався у різних виданнях і це ще з 1952 року. Він зустрічався з відомими поетами, у нас є їхні збірки поезій з автографами. Це і Тичина, і Рильський, тобто, він був надзвичайно творчою і самовідданою людиною. Збірка, яку ми готували, готова до видання і називається "Кривавий танець". Там все написано в стилі Ямб. Всі вірші. Там і дитинство, там і батьки, там і вірші про родину і про того ж Тичину, і про Рильського, тобто, практично, у ній все його життя. І я сподіваюсь, що все ж таки видам цю книжку на його честь".
