Іван Мицько працює офіцером відділу забезпечення Тернопільського обласного центру комплектування. З початком повномасштабної війни добровольцем пішов захищати Україну. На фронті отримав поранення, через яке не може повернутися на передову.
Чоловік розповів Суспільному, чому пов’язав своє життя з військовою справою та якою бачить перемогу.
Іван каже, що служив у складі 16 окремого батальйону. Ніс службу на Запорізькому напрямку.
"Черга в ТЦК, відправки, формування нового підрозділу, де суто були самі добровольці, так все почалося. В нас половина таких було, що зброї в руках не тримали на початку. Це були і успішні підприємці, високопосадовці, прості люди були. В мене був основний посил — захистити дітей, захистити своїх дітей, чужих".
У червні 2022 року військовий отримав поранення.
"Це було осколкове поранення, був постріл, швидше за все, що БМП, бо дуже точно і дуже прямо по нас. Тоді було багато поранених, один чоловік загинув, а я отримав важке поранення. У мене був відкритий багатоуламковий перелом. Евакуювали мої побратими. Вони мене вивезли, дуже допомогли, завдяки цьому врятували ногу".
Майже два роки Іван Мицько проходить лікування.
"Повноцінно ходити не зможу, лікарі і так зробили все, що могли. Ходжу на своїх двох завдяки лікарям. Я б повернувся, на жаль, поранення не дозволяє брати мені вже активну участь, але підрозділу, який там знаходиться в зоні, то мені здається, що я б міг їм чимось допомогти".
Після поранення Іван Мицько працює офіцером відділу забезпечення Тернопільського обласного центру комплектування.
"Офіцер відділу забезпечення для мене більш паперова робота, облік майна військового, такі обов’язки. Ставлення суспільства до людей у формі різні. Є адекватні люди, а є такі, що стараються тебе не бачити, мовчать, перестають розмовляти, переходять на іншу сторону дороги чоловіки".
"На мою думку, українське суспільство починається особисто з кожного. Загальна має бути перемога всього суспільства, не моя особисто. Ми не всесильні. Хотілося більш мотивованих людей. Нічого не зробивши, можна бути розчарованим. Я теж можу бути розчарованим, але це не скасовує війну. Вона не закінчилась і треба продовжувати боротися. Тут два варіанти, або ми живемо у війні, або ми живемо, як провінція імперії".
