Друга світова війна для жителів Тернополя починалася двічі: в 1939 році за Польщі та 1941 році у складі Радянського Союзу. 15 квітня 1944 року Тернопіль зрівняли з землею. Десятиліттями його відновлювали з руїн. Поляків наступ більшовиків застав зненацька, розповів Суспільному в документальному серіалі "Мандрівка довоєнним Тернополем" історик Олег Клименко.
"Бачили нагромадження радянських військ, доповідали польському командуванню, але командування сприймало цю ситуацію тільки так, що німці рухаються і, можливо, це хвилює також СРСР", — каже Олег Клименко.
За його словами, поляки вивозили золото і цінні папери.
"Золоті монети із зображенням Болислава Хороброго насипали в мішки, неначе збіжжя. З Луцька виїхала колона, яка везла близько 1300 ящиків із золотом. Частина вантажу йшла через Тернопіль. Золото в кінцевому рахунку привезли до Франції, а пізніше з Франції в Дакар. 70 ящиків і не дорахувалися".
Доктор історичних наук Володимир Старка каже, 17 вересня 1939 року о 14 годині тернополяни почули сигнал повітряної тривоги, але небо було чистим. Вперше містом посунули радянські танки.
"На полицях магазинів залишились лише сірники, дуже поганої якості риба і махорка. Нова влада запроваджує нові правила. Тернополяни звикають замість "пане" казати "товаріщ". Націоналізацією називають конфіскацію бізнесу, майна, помешкань. Разом з тим відкривають першу безкоштовну поліклініку на вулиці Коперника і , наче б то, українізують освіту. Школи, ніби й українізовувалися, передавалися українській громаді, але разом з тим йшла тотальна русифікація".
22 червня 1942 року німецькі війська форсують кордон Радянського Союзу. Того ж дня на Тернопіль з літаків падають перші німецькі бомби.
"2 липня 1941 року. Нацисти в’їжджають рівними колонами мотоциклів, танків, машин у Тернопіль. Німці відкривають тюрми. Там — сотні вбитих, замордованих та понівечених більшовиками людей. Страшнішого видовища у Тернополі не було. Містян дуже насторожило те, що на території тернопільської в’язниці постійно чомусь працювала важка техніка. Коли було відкрито міську в’язницю, то стало очевидним, що дуже багато людей замордовані. Той неприродний спосіб, яким знищували людей, глушився звуками працюючої техніки. Одразу було сформоване міське гетто. Знищувалась єврейська громада міста", — розповів Володимир Старка.
Завідувачка сектором відділу новітньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею Любов Катеренюк каже, в одній з експозицій представлені талони на харчування. Ці талони видавалися людям, які виконували певні завдання нацистської влади або працювали на роботах, які були запроваджені нацистами.
"Потрібно було володіти німецькою мовою. Це було обов’язково. Люди, які не володіли німецькою мовою, навіть маючи достатній фах, не могли отримати цих карток і змушені були харчуватися, з так званого чорного ринку харчів. А він був набагато дорожчим", — розповів Володимир Старка.
За його словами,попри строгий режим та репресії у місті діяли кінотеатри, театри.
"В окремі дні були вистави для офіцерів, а в інші дні могла польська громада чи українська громада відвідувати. Але проводилися облави для відправки молоді на роботу в Німеччину".
У цей же час на Тернопільщині діяли воїни Української повстанської армії, борючись за незалежну Україну.
"Українська повстанська армія формувалася на території Тернопільщини. Восени 1942 року на території нашого краю з’явилися перші відділи УПА. Унікальний макет криївки, який подарували для нашого музею працівники Служби безпеки України в Тернопільській області. По цьому макету в той період навчалися кагебісти, як треба боротися з українським підпіллям", — говорить завідувач сектором новітньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею Володимир Пукач.
У 1944 року до Тернополя наближається фронт.
"Німці переважну більшість населення виселили у сусідні села. Коли були якраз найбільш масштабні бої за Тернопіль, людей, мирного населення в місті залишилося дуже мало. Це було перше місто з європейським типом забудови на шляху червоної армії".
Саме в час боїв за Тернопіль про свій дивовижний порятунок згадує тернополянин Роман Івашкевич. Його після операції врятував німецький лікар Ліберман.
"Дали команду всім покинути місто німці. Батько пішов, можливо, є десь лікар і побачив медпункт. Підійшов до того лікаря молодого і розказав, яка справа. Лікар каже: "Я зараз пришлю машину і перевезу вашого сина, тут поряд є поїзд і відвеземо в Бережани". Дуже людина була добра".
Навесні 1944 року німці в Тернополі потрапили в оточення. Провізію, снаряди та набої їм скидали в контейнерах парашутами з літаків. Житловий фонд Тернополя був знищений більше, ніж на 85%, розповів військовий історик, журналіст Ігор Крочак.
Завідувач відділу стародавньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею Олег Гаврилюк каже, Гітлер надіявся, що він так само зможе пробитися за допомогою танкових з’єднань і звільнити Тернопіль, як це вдалося зробити оточеним гарнізоном у місті Ковель.
"Було створене, відповідно, танкове угрупування "Фріббе". Намагалися пробитися з боку Великого Ходачкова. Вони були зупинені, не вдалося пробитися".
15 квітня 1944 року Тернопіль був у руїнах. Місто палало, на вулицях лежали тіла загиблих.
"Незважаючи на ті всі лихоліття, які були нав’язані війною, політикою різних партій, українство вижило завдяки своїй самодостатності. Вони знали, що якщо робити свою справу і вірити їй, то рано чи пізно буде своя держава, будуть відстояні свої права і свободи", — говорить кандидат історичних наук, директор державного архіву Тернопільської області Федір Полянський.
