На Тернопільщині у селі Жовнівка Бережанської громади попрощалися із загиблим бійцем Ярославом Пасемником. Сьогодні військовому мало би виповнитися 39 років, але 19 листопада він загинув на запорізькому напрямку.
Біля рідної домівки військового зібралися рідні, друзі, побратими та односельці.
Ярослав воював у 65-й окремій механізованій бригаді, там був командиром міномета. Прапор бригади на похорон привіз побратим — Андрій Горохов. Разом із Ярославом чоловік служив до кінця літа, а потім через травму перевівся в іншу частину.
"Ми разом з початку війни. Спочатку служили у воєнкоматі при роті охорони, а потім нас перевели в 65 окрему механізовану бригаду. Там пройшли навчання і поїхали на Запоріжжя. Ярослав був веселий, відповідальний, доброзичливий, завжди можна було на нього покластися, добре виконував свою роботу".
Від дому похоронна процесія вирушила до церкви. Востаннє Ярослава несуть вулицею рідного села. Поблизу церкви труну з тілом бійця люди зустріли на колінах. Дорогу встелили квітами та лампадками.
Попрощатися з Ярославом прийшов його класний керівник Богдан Карпишин.
"Все, що згадується про нього — це тільки добре. Він був світлою людиною, добрий учень, вихований, врівноважений, веселий, товариський, відповідальний. Знаєте, є люди, повз яких проходиш і завжди хочеться привітатися, запитати: "Як справи? Як життя?", побажати чогось хорошого, світлого. Ось таким був Ярослав. І підтвердженням цьому є те, що так багато зійшлося товаришів, однокласників, друзів".
На війну Ярослав добровільно пішов у квітні, розповіла його троюрідна сестра Марія Бабухівська.
"Це була надзвичайна людина, людина із щирим, добрим серцем і золотими руками. Він для всіх був взірцем. Для всіх був авторитетом. Немає напевно жодної людини, яка би сказала про нього погане слово. Він не мав місця собі, не міг сидіти і дивитися як нищать Україну. Ярослав свято вірив і завжди казав, що Україна має бути вільна і перемога має бути за нами".
Поховали Ярослава Пасемника поблизу церкви. Він — єдиний боєць зі села, який загинув, захищаючи Україну.
Провести друга в останню дорогу прийшов Іван Хомич. Каже, з Ярославом дружили 20 років. Спілкувалися й тоді, коли він пішов на фронт.
"Спілкувався з ним кожного разу, коли він повертався, як він казав з "роботи", тобто з бойових позицій. Завжди обіцяв, що все буде добре. Коли він був у відпустці, я попрощався з ним, але він мав повернутися. Але як то кажуть, війна забирає найкращих".
У Ярослава Пасемника залишилася дружина Марія та маленька донька Олександра, розповіла троюрідна сестра Ярослава Оксана Бойко.
"Він не зважав на те, що батьки його просили не йти, дружина, маленька дитина. Він свідомо пішов і віддав своє молоде життя за нас всіх, за нашу Україну. Вічна пам'ять, він завжди буде в наших серцях".
