Жителька Тернопільщини Марічка готує для військових 105 окремої бригади тероборони на сході України. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона 10 років викладала в Тернопільському вищому професійному училищі ресторанного сервісу і торгівлі. Як і чому долучилася до ЗСУ жінка розповіла в інтерв’ю Суспільному.
Скільки часу ти в Збройних силах?
З самого початку я почала волонтерити. Прийшла у Збройні сили як волонтер. Дуже хотіла одразу йти в Збройні сили України, але так, як у мене є маленький син, я спочатку його налаштовувала. Так само маму свою налаштувала на те, що хочу на службу. Я починала волонтерити одразу з перших днів війни. Із травня я вже в ЗСУ.
До повномасштабного вторгнення ти навчала кухарській справі інших.
Так, працювала майстром вищого професійного училища ресторанного сервісу і торгівлі. Я навчала студентів 10 років за спеціальністю "кухар". Це моє, я відчуваю. Так само я тут пішла служити, бо відчувала, що це моє. І тут буде більша потреба.
Чи відрізняється те, чому ти навчала від практичної роботи, яку тут робиш?
Звичайно, відрізняється. Діти — це зовсім інше. Ми їх більше вчили готувати ресторанні страви, офіціантів ми навчали. Польова кухня в польових умовах відрізняється.
Що ти готуєш бійцям? Як формується меню?
На щодень у нас меню формує діловод. Він його наперед затверджує в начальника продовольчої служби. І, відповідно, ми вже маємо меню-розкладку на наступний тиждень. Страви на сніданок, обід і вечерю, до калорійності воно все входить. Салати в нас є, перші страви обов’язково на обід. Молочні страви, м’ясні страви.
Ти готуєш сама, чи хтось тобі допомагає?
У нас є два кухарі, але ми ходимо щодня, бо це важко трохи одному кухарю. Один одному допомагаємо, в нас у всьому ідилія, можна сказати.
Скільки часу займає підготовка тої чи іншої страви? От, наприклад, давай візьмемо обід. Скільки часу ви це все готуєте?
Упродовж дня готуємо. Із 8 до 9 години у нас сніданок. Вже, відповідно, після сніданку розпочинається підготовка до обіду. Обід у нас о першій годині. Тому ми готуємо першу страву, другу страву і так само м’ясне і салат, який теж входить в меню.
Які страви переважно готуєте для бійців?
На сніданок йде каша і м’ясо. Так само можуть входити сардельки, або якісь консерви.
Чим обідають хлопці?
Сьогодні в нас на обід борщ червоний. Ми вас також запрошуємо. Макарони на друге і м’ясо тушковане по-домашньому.
А на вечерю що?
На вечерю так само може бути або чанахи, чи каша, або картопля. Різні є. Те, що входить в меню, ми і готуємо.
А булочки, печиво, перекуси? Вони теж плануються, чи просто виставляються на стіл?
Це все просто є. У нас на столі цілий день є соки, є печиво, є булочки, вафлі. Постачання в Збройних силах хороше. Я думаю, що його повністю вистачає. Хлопці задоволені. Так само йогурти привозять, і кефір, і молоко.
От ви зготували хлопцям, а їхню реакцію бачите, коли вони поїли? Вони вам дякують?
Коли вони поїдять, приходять і кажуть: "Дуже дякуємо, дуже смачно". Дехто навіть каже: "Смачніше, ніж вдома". Інші говорять: "Ой, що у вас там сьогодні смачного? Хлопці казали, що там борщ взагалі чудесний". Так само солянка, чи якась інша страва. І ти тоді відчуваєш, що ти дійсно тут потрібна, що ти на своєму місці. Для мене це задоволення. Я дуже рада.
А буває так, що хлопці замовляють якісь страви? Робиш на спецзамовлення?
Було таке. Деколи буває так, що я і вареники роблю з сиром, капусту можемо стушкувати. От у нас хлопці позамовляли гамбургери. Булочки гамбургерні привезли і вчора ми робили гамбургерний вечір. Я коли маю час, то завжди стараюся. Часом замовляють якийсь ексклюзив, щось таке незвичайне. Звичайно, воно важко для такої кількості солдатів. Але із задоволенням, чесно.
Зараз у сезон на столі є огірки, помідори, зелень. Як компенсуєте вітаміни бійцям в холодну пору року?
Квашені огірки, помідори, різні салати. Деколи є час, можна щось смачненьке їм приготувати, побалувати хлопців.
А десерти бувають у вас? Готувала якесь печиво чи пиріг за цей час?
Коли я їздила у відпустку, то мені мама спекла смаколиків. Я привезла. Хлопці тішилися. Таке бійцям часто передають рідні чи волонтери. Тут просто можливості немає готувати десерти, але дуже хотілося б.
Ти вже була у відпустці?
Так, я у травні їздила у відпустку. Провела її з сином. Їздили з сином до Львова, там дуже гарний парк розваг. На десять днів поки що їздила. Надіюся, що все буде добре. Можливо, ще раз мене відпустять і я поїду обов’язково до сина.
Марічко, звідки ти черпаєш мотивацію і натхнення до роботи?
Коли зранку приходиш, дивишся на захисників, на їхню реакцію, коли вони приходять, дякують, кажуть, що все смачно, задоволені. Відповідно, хочеться готувати ще і ще, щоб їх потішити. Бо кожен знає теперішню ситуацію, а вони мене мотивують щодня.
З початку повномасштабного вторгнення, який день тобі найбільше запам’ятався?
Напевно, перший день, коли я почала, як волонтер. Прийшла до хлопців. Вони тоді ще в Тернополі базувалися. І коли я побачила тих добровольців, скільки у нас патріотів! Те, що за такий короткий період часу вони згуртувалися, об’єдналися і прийшли захищати нас. Для мене це було дуже важливо. Цей день в моєму серці назавжди.
Читайте також
- Захисниця з Тернопільщини в перервах між боями малює картини
- "Танці — це основа мого життя": історія балетмейстера з Тернопільщини, який захищає Україну
- "Ви прийшли не вмирати, ви прийшли вбивати": бійчиня ДУК ПС Лілія Мусіхіна
