Військовослужбовець з Тернопільщини Ігор Гринчук отримав відзнаку президента – орден "За мужність". З перших днів повномасштабної війни чоловік – на фронті. Служить молодшим сержантом у 65 окремій механізованій бригаді.
На подвір'ї будинку, у якому живе подружжя Гринчуків, дружина військового Тетяна та його улюбленець лабрадор Арчі. Жінка каже, собака сумує за господарем.
"Чоловік завжди з собою його брав, на футбол ми йшли, ми брали його з собою, десь на ставок, на річку, постійно. Зараз сумує, звичайно, за ним. Більше року було, як чоловіка не бачив, він приїхав, а ми якраз випустили його, він гуляв. Чоловік його покликав, він прийшов, як почав на нього пригати, а в нього коліно поранене. Я кажу, що він важкий дуже. Ні, він дуже чекав його".
Повномасштабна війна застала подружжя за кордоном. На той час чоловік працював будівельником. Як тільки дізнався, що формуються загони тероборони, вирішив повернутися в Україну.
"Він сказав, як він зможе дивитися своїм дітям в очі, якщо буде тікати і ховатися, а в нас почалась війна. І він зібрався до часу. Тоді дуже була проблема, щоб добратися додому. Ми знайшли волонтерів, які довезли його до кордону. Як тільки приїхав, він відразу пішов в територіальну оборону. В квітні він вже був мобілізований і пішов служити в ЗСУ".
Чоловік зараз на передовій. Жінка говорить, інколи він не виходить на зв'язок по кілька днів.
"Деколи як не виходить на зв'язок два-три дні, я вже в усі месенджери виписую. Потім дивлюся чи десь дійшло повідомлення, чи вже прочитав, чи ні. Ну дуже хвилююся".
Ігор Гринчук служить молодшим сержантом у 65 окремій механізованій бригаді. Він – командир взводу. Під час виконання бойових завдань двічі був поранений. А нещодавно військовослужбовець отримав президентську відзнаку – орден "За мужність".
"Емоцій дуже багато, переповнювали. Діти зразу дуже хотіли хвалитися. Вони хотіли друзям своїм показати. Чоловік завжди говорить, що він прийшов не за орденами, не за званням. Він прийшов робити свою роботу, захищати нас, захищати своїх дітей, своїх батьків, свою державу".
Поки Ігор Гринчук захищає Україну від окупантів, Тетяна підтримує чоловіка та його бойових побратимів.
"Стараюся кожного місяця якусь посилочку, щось домашнє надіслати. Хлопці з вдячності рішили мені розмалювати і підписати з побажаннями прапор".
Підтримують тата і донечки.
"Ми дуже сумуємо за татком і хочемо, щоб він чим скоріше приїхав додому, щоб закінчилася війна і ми виграли в цій війні", – говорить донька військового Карина.
