У селі Денисів, що в Тернопільському районі, є музей-садиба письменниці та громадської діячки Іванни Блажкевич. Нагадаємо, 2026-й на Тернопільщині проголосили Роком Іванни Блажкевич. Кореспонденти Суспільного побували в будинку, де вона жила і працювала.
За словами директора Денисівського краєзнавчого музею Богдана Савака, хата Іванни Блажкевич — громадський будинок. Ним володіють її нащадки:
«Це хата Івана Блажкевич, в якій вона проживала, творила. Меморіальна таблиця поставлена до сторіччя від дня її народження на хаті. І тоді відкрито музей її імені. Родина Івани Блажкевич, внуки її передали мені ключі, щоб я проводив тут екскурсії, знаючи, що я цікавлюся нею».
«Досить цікаво, багато написав книжок про неї. Зокрема, того року виходить впорядкована мною книжка «Івана Блажкевич у пам'яті народу». Отут вже падає, бачите, стеля. Треба щось робити. Ну, громадський, влада не хоче, бо каже, що то є громадський будинок».
«Це її кімнатка, в якій вона ще була при житті. Тут є лежанка, на якій вона лежала, кабінет, бібліотека», — показує директор музею.
«Тут зберігаємо наші денисівські строї, від Йосипа Вітошинського починаються. Ото ходив хор в таких, виступав».
«Батьки Іванни Блажкевич були вчителями. Батько вчителем був і це була свідома людина, інтелігент і в тому візочку возили маленьку Іванну Блажкевич», — розповів Богдан Савак.
Що відомо про Іванну Блажкевич
Іванна Блажкевич народилася 9 жовтня 1886 року у с. Денисів, Козівського району (нині Купчинецька сільська територіальна громада Тернопільського району). Вона письменниця, педагогиня, публіцистка етнографиня, фольклористка, громадська діячка. Членкиня НСПУ (1963). Закінчила школу в Тернополі (1900), ) здала у Львові екстерном іспити за вчительську семінарію (1910). Учителювала в селах Суботів і Залуква 1911-19 (нині Галицького району Івано-Франківської області), Станіславі 1920-21 (нині Івано-Франківськ), у родинному селі (1922-50). У 1941-43 рр. — директорка сільськогосподарської школи.
В період польської окупації (1919-39) зазнала переслідувань. Займалася культурно-освітньою роботою, керувала жіночим гуртком, була референтом «Союзу українок» на Тернопільщині. Депутат Народних Зборів Західної України (1939). Публікувала свої твори від 1908. Співпрацювала з часописами «Жіноча доля» (1925-39, Коломия), «Жіночий голос» (1931-39, Львів) та ін.
Вірші І. Блажкевич увійшли до виданих у Тернополі збірок духовної поезії «Богославень» (1944), читанок «Рости на щастя України-мами» 1991), «Я дитина українська» (1993), «Буде нами втішатися Україна-мама» (2000; укладач усіх — Б. Мельничук). І. Блажкевич – авторка статей з літератури, педагогіки, етнографії, кооперації, спогадів про І. Франка, О. Кобилянську, В. Стефаника, Т. Бордуляка, О. Кульчицьку, Й. Вітошинського, П. Думку та ін. Ініціаторка створення Денисівського краєзнавчого музею. На тексти поезій І. Блажкевич писали музику А. Кос-Анатольський, В. Подуфалий та ін.
Померла 11 березня 1977 році в с. Денисів. Тут створили музей-садибу І. Блажкевич, на її території встановили пам'ятник письменниці (1988, скульптор І. Мулярчук). У 1993 р. в Тернополі заснували премію ім. І. Блажкевич.
Видані книжки
«Святий Миколай у 1920 році» (1920), «Тарас у дяка» (1923), «Діло в честь Тараса», «Вертеп»(обидві – 1924), «Мила книжечка» (1928), «В мамин день» (1931), «Івась-характерник», «Сценічна картина з дитячих літ Івана Франка в 3-х діях» (1936), «Оповідання» (1937), «Подоляночка» (1958), «Прилетів лелека»(1971), «Чи є в світі що світліше» (1977), «Ластівочка» (1986), «У дитячому садочку», «Драматичні твори для дітей"» (обидві — 1993).
Читайте нас у Telegram — екстрені новини
Підписуйтеся на Суспільне Тернопіль у Viber
Приєднуйтеся до нас в Instagram
Наш канал в YouTube
Суспільне Тернопіль у WhatsApp
