"У Попасній все почалося, у Попасній і закінчилося", – так розповідає про стосунки із загиблим чоловіком військова медикиня Наталія Леськів. Жінка родом з Житомирщини. У квітні 2017 року вона пішла служити до 24 механізованої бригади імені короля Данила. Там і познайомилася із бійцем з Тернопільщини Романом Леськівим.
Військова медикиня Наталія Леськів у 2017 році пішла служити до 24 механізованої бригади імені короля Данила.

Там жінка познайомилася із майбутнім чоловіком – бійцем з Тернопільщини Романом Леськівим.

"Перший мій виїзд – це Попасна. Потім це був Торецьк, Майорськ, Зайцево. З Романом ми познайомилися в Попасній. "Ромбік" – це був його позивний. Потім був виїзд, мій перший виїзд. Ми, коли сіли в машину, "таблетка" називали її. Бачу, за кермом сидить він. Біля нас міни лягали. І він запитує мене, чи страшно? А я сиджу з переляканими очима. А він каже: "Не бійся, коли я з тобою, не бійся нічого".

Наталія каже, що Роман був механіком-водієм бойової машини. Через рік вони одружилися.


"Я до нього кажу: "Давай одружимося. Дивлюся на тебе, а ти якийсь такий мій". Оце відчуття спокою біля нього. Він каже: "Давай". Якраз наша бригада виїжджала вже в Яворів, ми розписалися влітку. У вересні ми виїхали на полігон. Знала, що ми будемо їхати десь туди, де дуже гаряче. І я кажу, що давай з тобою повінчаємося".

Під час повномасштабного вторгнення Роман воював на передовій. Боєць загинув у квітні 2022 року, вивозячи поранених.
"У квітні в Попасній все почалося, у квітні Попасній все і закінчилося. Він мав би далі служити. Виграти цю війну. "Коли це все закінчиться", – не раз себе ловила на думці. Воно все закінчиться і буде наша перемога. Всі будуть зустрічати батьків, дітей, чоловіків. А я візьму дітей і просто поїду на кладовище, скажу: "Дочекалися!".

Наталія говорить, що Романа посмертно нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Жінка сама виховує двох синів.

"Мушу їздити на машині, мушу грати футбол, все те робити, чого повинен вчити тато дітей. Їх уже цьому всьому повинна вчити я".

Наталія каже, що найбільша мрія – здобути військову професію і повернутися на службу.
"Закінчую магістратуру, щоб потім піти на офіцерські курси. Сказати, продовжити татову справу, тато не хотів бути офіцером, тато хотів просто бути військовим. Я хочу, щоб вони побачили, що я це все змогла".

Читайте також
- Підписав контракт із ЗСУ, не сказавши рідним. 21-річний захисник з Тернополя