Співачка Марія Бурмака приїхала до Тернополя з проєктом «Зелена Шапочка збирає друзів», який поєднує дитячі пісні, мультфільми з караоке та співаник із нотами. В інтерв'ю Суспільному музикантка розповіла, чому почала писати для дітей і як створювала пісні разом із батьком.
Спілкувалася зі співачкою випускова редакторка «Українське радіо Тернопіль» Наталка Андрушко-Колтун.
Сьогодні ви в Тернополі з чим?
Сьогодні в Тернополі я з проєктом «Зелена Шапочка збирає друзів». Я тут від учора, і вже стільки подій відбулося, що мені здається, ніби я тут дуже давно.
Учора був виступ для дітей ліцею імені Ігоря Ґерети і в професійному училищі імені Соломії Крушельницької — для студентів. А також було багато зустрічей, багато розмов.
Що це за проєкт — «Зелена Шапочка»? Це дитячий проєкт, який підтримав Український культурний фонд. Він великий і мультимедійний. Саме сьогодні відбулася прем'єра пісні «Зелена Шапочка 2.0».
Ця пісня входить у другий дитячий альбом. Він вийшов десять років тому. Але зараз, оскільки навколо персонажа Зеленої Шапочки все розгорнулося, цю пісню записали знову, зробили нове, сучасне, актуальне аранжування. І сьогодні прем'єра.
Це десять дитячих пісень, десять мультиків із караоке-версіями, співаник, де є всі тексти, ноти для фортепіано і гітарна табулатура. Це те, що в мене просили від моменту, коли я почала співати дитячі пісні та їх писати. Музичні викладачі завжди просили в мене ноти.
Окрім того, пісня «Зелена Шапочка», яка вийшла сьогодні, перекладена англійською, німецькою, польською мовами. Уже під вечір відкриються посилання. Співаю я українською, але субтитри будуть цими мовами.
Для чого? Щоб діти за кордоном, а їх дуже багато… Я багато їжджу і бачу це, їм дуже складно. Вони вчаться в школах — так уже є. Я не кажу, це добре чи погано, — так є. У них є друзі. І мені хотілося, щоб вони все-таки знаходили друзів в іншомовному середовищі й могли, наприклад, увімкнути «Зелену Шапочку», співати українською, а друг із Німеччини співав німецькою, а друг із Польщі — польською.
Окрім того, у нас офлайн-зустрічі. Уже я була у Вінниці. Це концерти для діток і концерти для профільної спільноти: вчителів, освітян. Учора були так само і студенти. Сьогодні буде другий ліцей у Тернополі й зустріч у Теребовлі. Завтра їду в Харків, післязавтра — Полтава. Буде ще концерт у Києві, який ми знімемо і додамо переклад жестовою мовою.
Отакий величезний, масштабний проєкт зараз втілюється. Він уже на такому етапі, що залишаються поїздки й київський концерт. Мені здається, що це дуже потрібно. Я пишу дитячі пісні з 2010 року, це вже фактично третій дитячий альбом.
Чому дитячий контент? Чому він важливий?
Я почала писати дитячі пісні у 2010 році, коли українських дитячих пісень практично не було взагалі. Був Петрик П'яточкін, був Капітошка, було «Світле сонечко сідає на вечірню казку».
Я на той момент просто хотіла, щоб дитячий контент був. Написала багато пісень. От ви введіть у ютубі пісню «Можна бути песиком, можна бути котиком» — я її співаю дотепер. Ці пісні дуже люблять діти.
У 2015 році я прийшла до театру Франка, до художнього керівника Станіслава Мойсеєва, запропонувала виставу. І в 2015-му була поставлена велика вистава «Мама сказала: "Ні!"».
Для цієї вистави я придумала ще дві пісні для головних героїв: хлопчика Остапчика і такого містера Ніхто. Сценарій ми писали разом із драматургом Деном Гуменним і режисером Андрієм Маєм.
Дитинка, коли робить якусь шкоду, у неї питають: «Хто зробив?» Вона каже: «Ніхто». Тобто це не вона, а ніби є якийсь уявний персонаж, який підбиває її на якусь шкоду.
А пісня хлопчика Остапчика така, я думаю, що всі мами це зрозуміють: «Тато дозволив, тато дозволив, а мама сказала: "Ні!"».
Власне, вийшла ця вистава. Вона йшла буквально до 2022 року з великими аншлагами. Це велика інтерактивна вистава. Перші місяці два я грала, бо в мене там була головна роль — мами всіх.
Тепер у Києві така безпекова ситуація, що дитячі вистави в багатьох театрах скасували, щоб не вести дітей в укриття.
Тоді я вирішила писати другий дитячий альбом. Писала його разом зі своїм батьком і придумала пісню «Зелена Шапочка».
А чому вона зелена?
Одного разу я їхала Києвом: мряка, початок зими. Побачила дівчину в зеленій шапочці й написала пісню:
«Моя зелена шапочка,
Весни зелена крапочка.
Коли зима закінчиться,
Цього ніхто не знав.
Мою зелену шапочку
Купила мама з таточком,
Я її носитиму,
Аби прийшла весна».
Для мене це була тоді така пісня надії.
Мушу ще сказати, що дуже хворів мій батько. Це вже був четвертий рік онкології. Щоб його підбадьорювати, я сказала: «Тату, давай писати дитячий альбом».
У мене тато любив римувати. Хоч він був професором, але любив римувати. Я його називала «таточко», і тому придумала цю пісню.
Оскільки головним героєм вистави в театрі Франка був хлопчик, діти мене дуже просили, щоб тепер головною героїнею була дівчинка. І от є персонаж — Зелена Шапочка.
Я тоді ще задумала, що хочу зробити виставу. І зробила її минулого року, вона йшла в театрі «Сузір'я». Небагато, бо теж була безпекова ситуація, були інші концерти. «Зелена Шапочка і Волохатий павучок у пошуках справжньої дружби» — бо в другому альбомі ще був і Волохатий павучок.
Знаєте, дуже зворушлива історія. Мій тато писав куплети, я писала приспіви. І він мені сказав: «Ти знаєш, я написав стільки багато статей, але мене можуть пам'ятати як людину, яка придумала Волохатого павучка».
Скажу тільки, що другий альбом вийшов 16 грудня 2016 року, і мого тата вже не було.
Я хотіла втілити цю ідею і зробила арттерапевтичну, психологічну виставу. А мене продовжували просити ноти для дітей, гітарні акорди — постійно. Я вже зробила пару таких сучасних мультиків із караоке й запропонувала цей проєкт.
Знаєте, так вийшло: є дуже багато людей, які кажуть: «Ми виростали на ваших піснях». А є дуже багато батьків, які можуть навіть не знати моїх дорослих пісень. Вони знають дитячі, причому дуже багато.
Я була в гостях у відомої телеведучої Валі Хамайко. Вона мені каже: «Боже, я з цими дитячими піснями живу вже 15 років».
У Берліні, наприклад, підійшов до мене чоловік після концерту на День Незалежності й каже: «Я слухав ваші пісні в юності. У мене зараз малі діти, і ваші дитячі пісні постійно звучать удома. Я не знав, що ви одна й та сама людина».
Тому, бачите, до останнього часу українським музикантам було дуже складно пробитися.
Хоча сплутати ваш голос узагалі неможливо.
От бачите, але важко було пробитися. Особливо коли бачиш людину, яка каже: «Куди ви пропали?» Я постійно щось роблю, випускаю дуже багато — і ці пісні, і все.
Мені все-таки здається, що кількість переходить у якість, зрештою, — такий закон діалектики. Так чи інакше, це те, що залишається. І оця Зелена Шапочка — якось навколо неї все закрутилося. Є такий персонаж.
Що у творчості, крім «Зеленої Шапочки» і дитячого репертуару?
Останнім часом, власне, це літо й початок осені, дитячий альбом і запис повністю витіснили, чесно сказати, дуже багато чого.
Ще за пару днів буде прем'єра дитячої пісні «Мама-сонечко»: «Мамо, ти моє сонечко, ти колись була донечка». І ще одна пісня буде, а потім — до Миколая.
Але продовжуються концерти, їх немало. За день до Дня Незалежності був мій великий сольний концерт у Познані в межах Днів української культури. 24 серпня я виступала в Берліні — мене запросили на День Незалежності.
26 вересня в мене був великий концерт — благодійний бал УКУ «Перелаз» у Філадельфії.
На початку листопада буде великий запис концерту, який робить Олена Мозгова. Потім буде великий концерт «Діти Help Music» М1, я теж там виступаю. До речі, у фіналі я співатиму пісню «Україна-серденько», яка теж входить у цей дитячий альбом.
На початку грудня в мене декілька концертів у Німеччині: Берлін, Потсдам, Ерланген. Є ще багато запрошень. Це те, що за кордоном.
В Україні теж плануються концерти. Думаю, буде серія різдвяних концертів. До речі, торік я була в Тернополі, виступала «На пошті», у цьому просторі. Сподіваюся, що цього року теж приїду в Тернопіль у невеликому різдвяному турі.
Знаю: у вас зараз концерт.
У мене буквально зараз зустріч із дітьми — сто дітей.
Дуже багато зараз розмов про те, що багато дитячого контенту складає штучний інтелект. Цього багато в ефірі. Це відрізняється на слух, але це є. Це не є добре чи погано, але це наші реалії.
Але штучний інтелект не вийде до двохсот дітей, не триматиме їхню увагу цілу годину й не співатиме з ними пісеньку про страх, «Зелену Шапочку», «Мама сказала: "Ні!"» і «Україна-серденько».
Раніше Суспільне повідомляло, що співачка Марія Бурмака та репер Хас об'єдналися у несподіваному дуеті й презентували нову версію культової пісні «Пробач».
