Мати загиблих військовослужбовців із Харківщини Наталія Чанцева, яка проживає на Тернопільщині, за гроші, які отримала після загибелі сина на війні, оплатила операцію онкохворій багатодітній матері, придбала автомобіль для військових та продовжує допомагати ЗСУ. Свою історію жінка розповіла Суспільному.
Наталія та Роман Чанцеви з Харкова переїхали на Тернопільщину на початку війни. Спершу орендували помешкання у Козлові. Згодом придбали будинок у селі Дмухівці цієї ж громади та обзавелися невеличким господарством. Три роки тому родина втратила двох старших синів Наталії від першого шлюбу. Вони загинули, захищаючи Україну, у 2023 році. Жінка говорить, що молодшого Віталія поховали у Козлові, а де тіло старшого сина Богдана, не знають і досі.
«3 лютого 2023 року нам принесли сповіщення, що він рахується безвісти зниклим. Після цього всього я займалася, їздила всюди, писала і в Міністерство оборони, але результатів нуль. Поки не приїхав його побратим і не розказав все як було. Орест, побратим, сказав, пані Наталя, не тіште себе надіями, Богдан загинув, пряме попадання. Загинув мій Богдан і загинуло ще два хлопці з ним, але наразі де ці три тіла, ніхто на даний час не знає».
Торік Богдана Муху офіційно визнали загиблим. Але мати досі не припинила пошуків.
«Поки ще немає збігів ДНК є ще маленька віра і надія на те, що десь моя дитина є. По тату його ми всюди шукаємо. Так як в нього і прізвище Муха і позивний теж «Муха», ну і зробив він собі татуювання «Муха».
У речах, які передали побратими після зникнення Богдана, Наталія знайшла фото молодшого Віталія, який загинув на два місяці раніше за брата.
«Вона вже потемніла, але я її дуже сильно бережу. Це фотографія, коли Віталя фотографувався в ТЦК. Він її приніс її додому і каже, на мам, на пам'ятник мені приклеїш, а я так вдарила його, кажу, ти що дурак? І я її просто положила в себе, де у нас фотографії були. Потім, коли він загинув, ми тоді в другому будинку жили, отак стояла фотографія біля оцієї грамоти. Тоді приїхав Богдан на поховання він її забрав. І вже коли передали в 23 році, десь по моєму 20 лютого речі Богдана, я їх рішила перепрати і фотографія була скручена в кармані військових штанів. Десь він воював чи хотів відімстити разом з Віталієвою фотографією. І тепер вона стоїть тут».
Втративши на війні обох синів, жінка вирішила зайнятися волонтерством і допомагати людям, які потребують підтримки.
«Мені прийшла перша виплата за мого сина Віталія, так було важко ці кошти знімати. Це була така дуже погана емоція, що є кошти, а нема дитини. І я звернулася в групу таку «Жінка для жінки». Запитала, чим я можу допомогти і мені Олени з Донецької області, описали долю жінки. Вона багатодітна і в неї онкозахворювання по жіночому. Дуже великі гроші потрібні були. Я оплатила їй операцію. На одній з програм взнала, що аж три я їх оплатила. Я просто кидала і після того я допомагаю де кому потрібно».
Нещодавно жінка передала автомобіль для потреб військових.
Вона розповідає, що вже три роки вчиться жити заново без синів. У них із чоловіком підростають син Іван, донька Зоряна та чотирирічний онук Денис.
Діти в усьому намагаються допомагати батькам. Семирічний Іван уже навчився самостійно кермувати трактором.
«Мене тато навчив орати город, збирати бараболю, вивозити сміття», — говорить син Іван Чанцев.
«Дивився як тато їздить і рішив спробувати. Помаленьку почав їздити на тракторі. Братики загинули на війні, тепер залишився допомагати», — говорить батько Роман Чанцев.
«Цього песика звати Лютік, він з Покровська. Нам його привезли, бо там була війна і там нічим було його годувати», — розповіла донька Зоряна Чанцева.
«Взагалі в нас живе Азар, Рокі, Лінда, Лютік. Це чотири собачки. Шотландський кіт і маленьке кошенятко. А ще в нас є попуга какаду, попуга карела, мишка-летяга і рибки», — говорить Наталія Чанцева.
Наталія говорить, що в майбутньому хотіла б створити притулок для бездомних тварин.
«Вони так інколи буває дивляться в очі і від них ти отримуєш більше, чим від людей».
