У неділю, 17 травня, в Тернополі відбувся мітинг-реквієм до Дня пам’яті жертв політичних репресій. Захід провели біля музею політв’язнів на вулиці Коперника. Це колишня будівля КДБ, де утримували політв’язнів, зокрема, членів ОУН та учасників УПА.
Про це повідомляють кореспонденти Суспільного.
У вшануванні пам’яті взяли участь колишні політв’язні та члени сімей репресованих, представники влади, військовослужбовці, жителі міста.
Розпочали мітинг-реквієм з виконання Гімну України. Священники відправили панахиду.
Учасники вшанували загиблих хвилиною мовчання та поклали квіти до стели жертвам політичних репресій.
Під час заходу виступив народний аматорський хор національно-патріотичної пісні "Заграва".
На захід прийшов колишній радянський політв’язень Ігор Олещук. У 17 років чоловіка арештували за допомогу повстанцям і засудили на 25 років таборів суворого режиму. Покарання Ігор Олещук відбував у Воркуті. Після таборових повстань і смерті Сталіна йому зменшили термін до 8 років. Нині чоловікові 95. Він розповів, що в будівлі музею політв’язнів було обласне управління КДБ. У підвалах утримували повстанців і членів ОУН. Багатьох із них убили, місця їхнього поховання досі невідомі.
"У 1941 році в підвалах цього будинку була заснована тюрма ЧК КДБ. Через ці підвали пройшло дуже багато людей. Тут страшенно били, морили голодом і допитували. Багатьох розстріляли. Із 1941 по 1986 рік тут пройшло майже 50 тисяч в’язнів. Тут є 28 колишніх камер. Підлоги не було, була вода, на нарах лежали у складних умовах".
За словами Ігоря Олещука, найскладнішими були допити КДБістів:
"Це були катування, голодування. Були карцери, де тримали у воді по декілька днів. І я мав "щастя" у 1948 році потрапити сюди 17-літнім. Тут був два-три тижні, бо справа була проста, я один по ній проходив, свідків не було. В мене знайшли в криївці звіт, підписаний моїм псевдонімом".
На захід прийшла донька політв’язня Ганна Іванцова. Жінка розповіла, її батько був секретарем сільської ради та членом ОУН. За це його в 1949 році засудили. А в 1950 році радянські війська вивезли і його сім’ю. Ганні тоді було 6 років.
"Батько відбував покарання в Казахстані, а нас вивезли вже в 1950 році в Амурську область у тайгу. Там пройшло моє дитинство, юність, там я прожила 21 рік. І коли повернулася звідти, то працювала в Тернополі інженером-будівельником. А батько мав відбути 10 років. Але він відбув 8 і його звільнили, але в Україну йому не дозволили повернутися. Він там похований, в селі Алгач Амурської області. Отаке наше життя. Не мала дитинства нормального і не дадуть дожити ніяк".
За словами Ганни Іванцової, на Тернопільщині проживають 980 колишніх політв’язнів і репресованих.
Нагадаємо, в третю неділю травня відзначають День памʼяті жертв політичних репресій. Цього дня вшановують людей, які загинули чи зазнали тортур і ув'язнення в таборах через політичні переконання, тих, хто не мав можливості справедливого суду і був знищений радянською репресивною машиною.
