Шістнадцятирічна Каріна Козлова з Почаєва — майстриня спорту міжнародного класу з лижного двоборства. Свій шлях у спорті розпочала у 9 років на Кременецьких трамплінах. Тренує її батько Микола Козлов. У цей час Каріна тренується за кордоном і перемагає на міжнародному рівні, зокрема, двічі виграла етап Alpen Cup у Німеччині. Про перші стрибки, шлях до перемог, тренування та мрії спортсменка розповіла в інтерв’ю Суспільному.
Нещодавно Каріна Козлова повернулася з Німеччини, де здобула перемогу на Континентальному кубку.
На цей момент — це твоя найпрестижніша перемога. Які були відчуття?
Це було дуже несподівано і я рада, що змогла перемогти й показати результат, свою важку працю.
Яка атмосфера була в цей момент?
Атмосфера була чудова. Я була готова до цих змагань ментально, психологічно, фізично. Моїми основними конкурентками були дівчата зі Словенії та Німеччини. Вони були у себе вдома і вже знали цей трамплін, вивчили трасу. Торік я також брала участь у Шонаху (Німеччина) і зайняла дев'яте місце. Цього року планувала поліпшити свій результат і мені вдалося. Після першого офіційного тренування я була впевнена, що можу змагатись за призові місця.
Яким, власне, був твій результат?
Я б не сказала, що час був найкращий, але найголовніше, що я перемогла і змогла здобути звання міжнародного майстра спорту.
Я гарно стрибала, далеко. На тому трампліні такі стрибки були не зовсім безпечними, тому що на приземленні був лід. Оскільки я стрибала найдальше з дівчат, мені вирішили опустити стартову лаву, щоб стрибнути на меншу відстань, але з кращою технікою. І через те, що судді мені опустили стартову лавочку на три позиції, в мене був більший запас на гонці.
Хоч у мене був великий запас, але все ж таки я не була впевнена, чи зможу його втримати. Дуже хвилювалася. Та після першого кола мені стало ліпше, бо тренери мені говорили, що запас не зменшується, і в мене є всі шанси виграти.
Ти зі спортивної династії, батько також спортсмен. Як потрапила в цей вид спорту? Це завдяки йому?
Так, це завдяки йому. Я завжди бачила, як він тренує хлопців, і мені було цікаво. Тато постійно говорив, якщо не хочеш вчитися — то в спорт (сміється ред.). Мені сподобався його метод тренувань, підходу до спортсменів.
Ти говорила, що хвилювалась через суперниць, оскільки вони мали перевагу, бо були вдома. Розкажи, де ти тренуєшся? Адже в Україні немає потрібних баз для тренувань.
Я тренуюсь за кордоном. Це може бути Польща, Словенія, також Німеччина. Вже два роки, як я їздила на місяць у Фінляндію готуватися до сезону. Всюди інші трампліни. Сама підготовка трамплінів також інша. І також траси. Бувають легкі траси, а бувають важкі.
Де тобі наразі було найкомфортніше?
Та всюди. Нема такого. До всіх трамплінів потрібно звикати. Деякі більше подобаються, деякі менше, але трамплін є трамплін.
Чи відчуваєш, що тобі важче виступати, ніж суперницям, бо щоразу потрібно їхати за кордон і на тренування, і на змагання?
Звичайно, ще через те, що дівчата можуть тренуватись у себе вдома. Їм не потрібно виїжджати на пів року за кордон, не бачити своїх близьких, рідних. Мені, звісно, краще, бо їжджу з татом. Він мій тренер, тому жити можна.
Чи дає тобі те, що тато тренер? Чи відчуваєш, що він завжди поруч і підтримує? Чи це своєрідний додатковий тиск на тебе?
Мені здається, що це краще. Я звикла, він мене тренував з самого дитинства.
Як ти починала тренування на трампліні? Скільки тобі було?
Мені було дев'ять років. Приїхала з татом на тренування, яке він проводив для старших спортсменів. І мені один тренер, який тренував менших діток, запропонував спробувати. Я переодягнулася, взяла лижі, і мене тато виніс наверх, бо мені було лінь виходити (сміється ред.). З'їхала один раз, потім другий, мені сподобалось. Потім знову поїхала з татом на тренування. Так затягнуло, що я по сьогодні займаюся.
До чого готуєшся зараз?
Після Чемпіонату України у Ворохті буду готуватись до Гран-прі, до літніх змагань та наступного зимового сезону. Хотіла б підвищити рівень змагань, але, оскільки мої виступи зараз є не зовсім стабільними, то спочатку важливо їх стабілізувати, а вже потім підніматись на інший рівень.
На одних трамплінах, наприклад, можу стрибати дуже добре, а на інших просто добре, але не так, як би мені хотілось. Тобто, хочу, підтягнути гонку і щоб на кожному трампліні результати були такі ж хороші. Для цього потрібно трішки більше тренувань і зусиль.
Тобі 16 років. Чи доводиться жертвувати традиційним життям підлітки заради спортивної кар'єри?
Ні, не відчуваю, бо замінюю їх на кращі моменти. Тобто, на якісь подорожі, наприклад. У мене небагато вільного часу, я мало бачусь зі своїми рідними, мені краще провести час з мамою, з братами, з бабцею, з дідусем, ніж кудись піти з однолітками.
Цього року ти змогла виконати олімпійський норматив. Розкажи трішки про це.
Хотіли спробувати мене у стрибках. Це був хороший досвід, однак, початок сезону був поганий. Щоб потрапити на Олімпійські Ігри, потрібно було стрибати набагато краще. Я не зовсім впоралася. Хоч норматив я виконала, але інша спортсменка, яка зі мною виступала на змаганнях, на жаль, не виконала цього нормативу, тому ми не поїхали на Олімпійські Ігри.
Зараз на Олімпіаді немає жіночого лижного двоборства?
Так, двоборства у жінок немає, хоч дівчата борються за те, щоби нас внесли в олімпійську програму. Це моя мрія дитинства — взяти участь в Олімпійських Іграх.
