На Тернопільщині підприємство повністю забезпечує себе тепловою та електонергією. Завдяки тепловим генераторам на біовідходах і сонячним панелям можуть безперебійно сушити зерно, навіть під час блекаутів. Про це розповів директор підприємства Іван Іскерський.
За його словами, додатково використовують дизельний генератор, він працює тоді, коли енергії сонця недостатньо. Повністю відмовилися й від газу. Половою опалюють навіть виробничі приміщення. Таким чином економлять майже 22 мільйони гривень за сезон. Нещодавно науковці розробили тепловий генератор, який зможе виробляти електроенергію й замінити сонячні електростанції площею шести футбольних полів.
Іван Іскерський — директор науково-виробничого об’єднання "Енергоощадні технології". Він розповідає, що сушіння зерна — найбільш енергозатратний процес у сільському господарстві. Щоб не користуватися газом, усі елеватори працюють на біовідходах. Для цього використовують теплові генератори-утилізатори, які розробили самі.
"У нас є відходи третьої категорії, які в народі називаються половою. Це дає значну економію і ми замінюємо газ, який є дуже дорогим і якого нема, на ці рослинні рештки, які ростуть щороку в нас на території. У нас є американська трьохмодульна сушка, колись вона працювала на газі. Кожен з модулів сушки використовував в годину 350-300 кубометрів газу, тобто тисячу кубометрів газу на годину.
Коли ми перевели цей сушарний комплекс на біопаливо, то повністю замінили газ, а це в добу 25 тисяч кубометрів газу, ми це замінили половою. Три тонни полови замінює тисячу кубометрів газу. Вартість тисячі кубометрів газу — це 27-30 тисяч гривень, а максимальна вартість полови — тисяча гривень. У 8-9 разів маємо економію на процесі сушіння. Україна вирощує в рік приблизно від 80 до 150 мільйонів тонн зерна, виростає така ж кількість соломи. Тільки використання частини цієї біомаси дасть можливість замінити 10-12 мільярдів кубів газу".
Іван Іскерський каже, для кожної сушарки розробляли свій генератор. Це модульний генератор потужністю три мегавати, який на підприємстві працює уже 12 років. За словами директора підприємства, це їхня найперша розробка.
"Це вихровий теплогенератор. Під тиском сюди потрапляє полова, завихряється і горить при температурі приблизно 900 градусів. Димові гази, які є гази в процесі горіння, заходять в теплообмінник і звідти чисте, нагріте повітря поступає в сушарку і сушить зерно. Ми не сушимо зерно димовими газами, а чистимо повітрям. Бо димові гази залишили б тяжкі елементи, метали, які не корисні для споживання. Цей теплогенератор модульний, ідея його розробки була в тому, що його можна переміщати. За потреби його можна вивезти до фермера в поле. Його ставили на платформу і переміщали будь-куди".
Також на підприємстві є радянська зерносушарка, раніше вона також працювала на газі. Тепер тут теплогенератор, зазначив директор підприємства.
"За допомогою зворотних зав’язків, ця друга сушарка автоматизована від кінцевого — від температури сушіння зерна. Сушіння зерна відбувається максимально при температурі 90 градусів. Залежно від потреби і якості біопалива, комп’ютер управляє процесом дозування або повітря, або палива. Паливо — це суміш різних видів полови. Це те, що колись викидалося в яри, ставки, яке нікому не було потрібне. Ми використовуємо це все для спалювання і вироблення електроенергії. У нас є бункер добової необхідності для сушки. Засипаємо і в автоматичному режимі сушка працює добу. Завдання оператора тільки по приладах відслідковувати правильність роботи і реагувати в критичні або нетипові режими".
Усі процеси автоматизовані, каже Іван Іскерський.
За рік на підприємстві просушили 25 тисяч тонн кукурудзи, розповів Іван Іскерський. Він каже, що цю культуру важко було сушити, бо рано випав сніг і були сильні морози. Завдяки сукупності теплогенераторів, сонячної електростанції та дизельного генератора, змогли працювати безперебійно навіть під час тривалих вимкнень електроенергії.
Доктор технічних наук Валерій Федорейко каже, мають сонячну електростанцію потужністю майже 500 кіловат.
"Коли йде процес сушки, електропривід працює від сонячних панелей і таким чином здешевлює. Сонце на виробництві настільки ефективне, у зв’язку з підняттям у декілька разів ціни на електроенергію, що така станція окуповується за два чи два з половиною. Зараз ми плануємо ще десь 300 кіловат додати і поставити систему акумуляції енергії".
Коли енергії сонця було замало — вмикали дизельний генератор. Його придбали на початку повномасштабного вторгнення, коли зрозуміли, що росіяни б’ють по енергетиці. Він споживає від 22 до 60 літрів на годину, каже Іван Іскерський.
"450 кіловат — потужність генератора, який став генератором резервного живлення. Перші роки ми його не використовували, але цьогоріч, коли були довгі вимкнення світла, ми відчули необхідність приладу, який би забезпечував підприємство. Наше споживання десь біля мегавата, але така кількість в комплекті з сонячною енергією дала змогу підприємству працювати безперебійно. Ми могли сушити зерно, а ще ми займаємося виробництвом борошна, виробляємо тисячу тонн на місяць і даємо на шість західних областей. Ми забезпечили їх борошном, відповідно хлібом, і не було соціальної напруги".
Щоб повністю відмовитися від природного газу, виробничі приміщення, офіси, їдальню та лабораторію опалюють також біовідходами.
"Площа приміщень, які опалюємо, становить приблизно 5 тисяч квадратних метрів. Ми опалювали газом, йшло багато газу, потім дрова, але дрова не мають річного циклу відновлення, їх треба заготовити, просушити, порубати, спалити. І років 5 назад ми встановили теплогенератор, який теж працює на полові. Він в автоматичному режимі повністю обігріває комплекс. В добу споживає до тонни полови. Це тисяча гривень. Ми порахували, що на газі ми б витрачали 20-21 тисячу гривень в добу. Бункер-накопичувач на дві доби. І навіть коли було до 25 градусів морозу, в приміщеннях було тепло, навіть гаряче", — зазначив Іван Іскерський.
Біовідходи самі очищують від сміття і готують до спалювання. Цього року, каже директор підприємства, використали більше 5 тисяч тонн палива. Попіл від спалювання використовують, як органічне добриво.
"Маємо відходи соняшникової полови. Це фактично, як торф, цим відходам декілька років. Є відходи соєві в перемішку з пшеничними, які теж готові, очищені. Качани кукурудзи — це високоенергетичне паливо, яке ми вокориствуємо для домішування, робимо мікс. Залежно від специфіки і температури сушіння зерна. Ми даємо соняшникове, соєво-пшеничне і за потреби, — подрібнені качани кукурудзи. І маємо ідельне паливо з великим коефіцієнтом теплової віддачі".
"Якби то держава стимулювала, давала дотації, безвісоткові кредити перш за все виробникам такого обладнання, і давала б це цим підприємствам, які використовують обладнання, що працює на паливі, яке має річний цикл відновлення. Солома росте щороку. І ми можемо за допомогою соломи замінити майже 10 мільярдів кубів газу. Україна до війни викорстосвувала 12 мільярдів кубів газу для всієї країни", — розповів Іван Іскерський.
На підприємстві є й нова розробка — потужний теплогенератор, який планують використовувати, як когенераційну установку. Вона одночасно вироблятиме теплову енергію і електрику. Зараз чекають на турбіни від німців, каже Валерій Федорейко. За його словами, це найпотужніший генератор, який розробляла команда науковців, вартість виробництва — до шести мільйонів гривень. Окупитися генератор може за один сезон.
"Генератор струменево-вихровий потужністю 6 мегават. Ним можна опалити 60 тисяч квадратних метрів приміщень. А за потужностю і відносно сонця, за площею — це шість стадіонів сонячних електростанцій. Він генерує таку енергію. Є плани на базі таких генераторів робити електростанції. Якщо взяти через коефіцієнт корисної дії — то він дасть 1,2-1,5 мегавати електричної енергії. Так наші плани можуть здійснитися і ми будемо генерувати не тільки теплову енергію з відходів, біомаси, а й сонячну елоектроенергію, щоб забезпечити не тільки підприємство, а й навколишні населені пункти", — каже Іван Іскерський.
Це загальноукраїнський тренд — привести нашу енергетику до повної децентралізації. Чим більше буде генеруючих точок в Україні, таких, як ми продемонстрували, тим стійкіша буде енергосистема, тим менше буде блекаутів і наші люди рідше будуть відчувати незручності, які є під час воєнних дій".
Економія при сушінні зерна на полові в один день на одній сушці — 120 690 гривень. Якщо пізні зернові сушать 60 днів, то економія за сезон становить 7 257 600 гривень. Оскільки на підприємстві працює три сушки, економлять за сезон 21 772 800 гривень, каже Іван Іскерський.
