Павло Гомон з позивним Пітон — ветеран Збройних Сил України. Чоловік служив кулеметником у 14-ій окремій механізованій бригаді, на війні втратив обидві ноги. Зараз Павло бере участь у спортивних змаганнях, керує власним авто та планує знайти роботу. Своєю історією захисник поділився з журналістами Суспільного.
Контракт із ЗСУ чоловік підписав за два дні до повномасштабного вторгнення. Його розподілили в 14-у окрему механізовану бригаду, з якою пройшов увесь свій півторарічний бойовий шлях.
"На початку війни ми поїхали під Київ, з-під Києва поїхали в Миколаївську область, село Снігурівка. Потім зі Снігурівки поїхали в Донецьку область, Соледар, Бахмут, Берестове. Потім після цього поїхали в Харківську область, Куп’янськ".
Під час одного з боїв біля населеного пункту Вільшана на Харківщині Павло отримав важке поранення.
"То був прямий, контактний бій. Прилетів танковий снаряд і розірвався біля траншеї. Побратима розірвало поруч, а мені осколками зрізало дві ноги", — розповів Павло Гомон.
Врятували побратими, які своєчасно надали першу допомогу. Чоловік переніс майже 20 операцій. Далі було тривале лікування, протезування та реабілітація. Вчився ходити заново. Хоч родом ветеран із Харкова, оселитися вирішив у Тернополі:
"Таке маленьке, компактне місто. Озеро класне, парки".
Павло Гомон живе сам, тому навчився давати собі раду самотужки. У нагоді стали кулінарні навички, які здобув до війни і закріпив у війську, готуючи для побратимів:
"В армії ніхто не заморочується, там все просто: м’ясо, каша, гречка, тушонки. Шашлик, як повернувся з позиції, можна пожарити".
Щоб бути більш мобільним, чоловік купив авто та переробив його під власні потреби.
Павло є частим гостем у міському Центрі підтримки ветеранів. Сюди приходить, якщо потрібна допомога в оформленні документів. З цим йому допомагає фахівчиня із супроводу, мати загиблого захисника Тетяна Федорова.
У будинку, де мешкає ветеран, міська рада встановила спеціальний пандус, який виходить на вулицю просто з дверей квартири. Коли він пересувався на кріслі колісному, не міг би спуститися по сходах і вийти з під’їзду. На протезах теж зручніше користуватися пандусом, розповів чоловік. Каже, зараз шукає роботу.
"Який для мене варіант: або за комп’ютером, сидяча робота, або водієм. Я пішов би водієм. Сам уже шукав на Work ua, на Робота ua. Запитую, чи є у вас перероблені на ручне керування машини? "Ні, немає". На фірмах всі авто звичайні.
А хто цим буде займатися? Кому воно треба? Отак-от. Було б добре, якби роботодавці звертали увагу на потреби людей з інвалідністю внаслідок війни, ветеранів, які повертаються. Тому що попит на водіїв є, людей не вистачає, а той, хто хоче, не може працювати".
