На Тернопільщині в останню дорогу провели п’ятьох військовослужбовців Збройних сил України. У громадах попрощалися з Ігорем Степановим, Миколою Хом’яком, Юрієм Лазоруком, Андрієм Сорокою, Василем Куліковським.
Про це повідомили на сторінках громад.
Жителі Білецької громади 21 січня провели в останню дорогу загиблого бійця Ігоря Степанова. Чоловік народився 2 квітня 1974 року. Був солдатом — номером обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу батальйону територіальної оборони військової частини А7030. Воїн загинув 3 січня 2026 року внаслідок осколкового поранення, яке отримав під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Гуляйполе Запорізької області. Провести в останню дорогу бійця прийшли рідні, близькі, друзі, жителі громади, побратими та представники місцевого самоврядування.
У Лановецькій громаді 21 січня попрощалися з бійцем Миколою Хом’яком. Чоловіка призвали на військову службу 20 грудня 2024 року. 10 січня 39-річний захисник загинув. Жителю села Верещаки було 39 років.
Жителі Лановецької громади 22 січня провели в останню дорогу воїна Юрія Лазорука. Військовий був солдатом-навідником.
"Юрій був відданим сім’янином, щирою та життєрадісною людиною, сповненою енергії й планів на майбутнє. Свого часу проходив службу в миротворчій місії в Іраку. Для рідних він був люблячим сином, чоловіком, батьком, братом, хрещеним і вірним другом. Та російсько-українська війна безжально перекреслила всі його мрії та задуми", — йдеться у повідомленні.
4 травня 2025 року чоловік приєднався до лав ЗСУ. Із жовтня 2025 року вважався зниклим безвісти. На території Лановецької громади 21–22 січня оголосили жалобні дні.
У Чортківській громаді 22 січня попрощалися з бійцем, уродженцем села Переходи — Андрієм Сорокою. У жовтні 2024 року чоловік мобілізувався та служив водієм штурмового відділення. Майже рік Андрій вважався безвісти зниклим.
"Рідні та близькі чоловіка не переставали сподіватися й молитися, щоб воїн повернувся додому. Після тривалих пошуків тіло Андрія вдалося ідентифікувати, і він назавжди повернувся до рідної домівки. Односельчани згадують чоловіка як добру та чуйну людину, завжди готову допомогти та підтримати", — йдеться у повідомленні.
Боєць загинув 14 грудня 2024 року від травм, які отримав унаслідок поранення, виконуючи бойове завдання. У чоловіка залишилися шестеро братів та семеро рідних сестер. Поховали бійця у селі Переходи.
22 січня у Теребовлянській громаді провели в останню дорогу Василя Куліковського. До лав Збройних сил України його мобілізували у січні 2023 року.
Його рідний брат Володимир, також військовий, зник безвісти у березні 2023 року. У зв’язку з цим Василя Куліковського у квітні 2024 року демобілізували з лав ЗСУ. Житель села Кровинка помер 20 січня 2026 року.
