Максим Чайковський з Тернопільщини волонтерить із восьми років. У дванадцять за волонтерську діяльність його нагородили відзнакою генерала-хорунжого УПА Романа Шухевича. Зараз Максимові 20 років. Він навчається на акторському факультеті Київського національного університету культури і мистецтв, разом із друзями організовує допомогу для ЗСУ та веде блог у соцмережах.
Про це чоловік розповів Суспільному.
"У нас є штаб-квартира, тато будував її як спортзал — другий поверх над гаражем, а ми його переробили, щоб у нас було де проводити час з молоддю. А потім почалася повномасштабна війна, і переробили під волонтерський штаб. Там зараз зберігаються трофеї, а раніше дуже багато гуманітарної допомоги було", — говорить волонтер Максим Чайковський.
Сьогодні волонтери зібралися у штабі, аби порахувати гроші, які задонатили місцеві жителі для допомоги українському війську під час Різдвяних свят.
Почав волонтерити з восьмирічного віку.
"Як волонтерив: десь коробку подати, десь комусь допомогти, якусь банку принести, бо ж малі, сильно щось робити не могли, але ми тримали бойовий дух, і тоді вже почалося волонтерство. І перша така серйозна нагорода — це орден Романа Шухевича. Мене нагородили ним у 12 років. Для мене це просто шок був".
"Мені передали прапор від дяді Міші Онишка. Дуже приємно було, що саме бійці, військові з передової, передали прапор. Мене це захоплювало займатись цією справою, бо я розумів, що роблю щось важливе і я допомагаю цим".
Максим Чайковський зазначає, що Михайло Онишко у 2013 році започаткував у Борщеві волонтерський рух, який згодом переріс у молодіжну спільноту "Волонтер-Борщів". Від початку повномасштабного вторгнення чоловік захищає Україну на передовій, а вони продовжують допомагати війську.
"Ми закриваєм всі запити абсолютно, які приходять — від найменших до найбільших. З найпопулярніших — це, мабуть, дрони, бо дрони — це зараз перша зброя на війні. Також машини — три передали військовослужбовцям на фронт. Часто закриваєм різні прилади бачення нічні, тепловізори, збирали на дрон. Дрон уже купили. Зараз він працює на Запорізькому напрямку. Зараз збираємо на машину, теж у 78-й штурмовий полк на Сумський напрямок".
Щоб заохочувати людей підтримувати захисників, Максим разом із друзями записує відео та виставляє їх у соцмережах. Залучив до справи також однокурсників та знайомих.
"Над тим кліпом працювала дуже величезна команда: оператор, хореограф, актори, музиканти. Ми разом написали текст, разом записали на студії професійній, де записуються пісні. Це всі друзі, які працювали абсолютно безкоштовно, бо всі розуміли, що це все робиться для доброї справи, і так у нас вийшов кліп-збір. Воно дійсно спрацювало, набрало багато переглядів і, звісно, набрало багато донатів".
Намагаються максимально оперативно реагувати на запити військових, каже волонтер.
"Найгірше у волонтерстві — коли не встигли, і таких історій, на жаль, вистачає. В мене був друг, він служив, і в нас його запит лежав, і ми ніяк не могли до нього приступити, бо не могли старі закрити. І коли ми вже почали готуватись до збору, я побачив у новинах, що він загинув. І насправді найгірше — коли ти починаєш у себе в голові прокручувати, що, можливо, ти міг його врятувати, бо той дрон, на який ми мали йому зібрати, то він міг би бути зараз живим".
На знак вдячності за допомогу і підтримку військові передають волонтерам з передової трофеї та пам’ятні сувеніри. Їх зберігають для історії.
"Це найбільша гордість для мене — подяка від "Азову" з підписом "Редіса". Ми допомагали одному знайомому з "Азову". Ми йому закрили тоді збір на ремонт машини. І також ми йому пристрій нічного бачення купували. Це шеврони, якими військовослужбовці дякують нашій команді за допомогу їм. Один з найзнаковіших — оцей шеврон, тому що він, на жаль, з сумною історією. Його почепив сюди цей військовослужбовець 105 бригади, позивний "Пастух", Андрій Пастушенко, який загинув, виконуючи бойове завдання".
