Родина Гребеняків з Тернополя у 2024 році зробила різдвяну гру "Вертеп". Її мета — заохотити людей спілкуватися, колядувати, радіти і розмовляти про Різдво та Ісуса Христа. Цього року гру вдосконалили й розширили та тестують на домашніх зустрічах.
Про це Суспільному розповіла Іванна Гребеняк.
"Ми з чоловіком ходили до родини, до друзів і помітили, що часто багато часу виділяємо на розмови про все на світі: про погоду, про страви, про природу і про справи. Але ми не говоримо про саме Різдво, чому ми сьогодні разом. І про основне — Ісуса Христа. Ми хотіли це змінити.
Ми зробили, пам'ятаю, таку пробну версію, суто надрукували карточки і принесли тоді в наші сім'ї та пограли перший раз. І ми побачили, який це класний інструмент, щоб спільно почати говорити, колядувати, ділитися спогадами. Взагалі якось трошки більше взаємодіяти, це додало нам єдності. Зараз ми поширюємо гру серед наших друзів, серед християн, нехристиян, щоби люди об'єднувались за столом і спільно славили того, хто народжується".
За словами Соломії Гребеняк-Дубової, над фігурками, картками і, в цілому, дизайном гри "Вертеп", працювали всією родиною:
"Малювали Мирося і Васюля. Цього року ми додали всякі новинки до нашої гри. Маємо 12 фігурок, 12 персонажів вертепу. Вони дуже милі. Є пастушки, три царі, є в нас воїн, є Ірод, ангелики два і є дуже милий баранчик. І є така шопка.
Всі ці герої мають прямувати до шопки. Цього року ми додали картку зі скринею. Ми складаємо на неї наші монети, це ігрова валюта.
Завдання гри — відповідати на питання і заробляти коляду. Якщо правильна відповідь, ви отримуєте певну кількість коляди".
Під час сімейної гри картку із завданням розказати про свій дитячий спогад з Різдва отримав Тарас Гребеняк:
"Коли був дитиною, жив в Радянському союзі. Тоді це все було заборонено. Але заборонено було офіційно, а люди, так би мовити, підпільно святкували Різдво. І ми їздили до бабці. Вся родина з'їжджалася. Це було шестеро дітей, 12 онуків. Це було єдиний раз в році, коли всі з'їжджалися до бабці. Під столом було сіно, дідо приносив сіно. Бабця кидала горіхи, ми там малі товклися, кохкали, весело це було.
Колядували старші, бо ми малі були, то не дуже там знали. Я дуже любив сидіти біля грубки, коли там дрова горять, а вниз падають жаринки. А ми малі брали папір, туди пхали. І, як падає жаринка, — бах, папір загорається. І ми дуже тішились, що воно горить".
Петро Лапчак отримав картку із запитаннями: "Яку котю готують у тебе вдома? Густу чи рідку? Яку ти любиш?".
"Кутя — це перша страва, яку ми готуємо вдома вранці. З самого ранку, пам'ятаю, з батьком ми сідали і разом перетирали мак. Важливо, щоб було дуже багато маку. Кутя в нас в дома густа. Коли я вперше прийшов у гості до сім'ї дружини, був здивований дуже, бо в них кутя дуже рідка. Це більше було схоже на суп якийсь, а не на густу кутю, яку я звик їсти вдома. Тому тут у нас щороку є розмова, яка ж кутя справжня, традиційна, густа чи рідка, але густу кутю завжди можна зробити рідкою", — розповів Петро Лапчак.
"Але рідка, можливо, трішки смачніша", — сказала Василина Гребеняк.
Такі родинні зустрічі — це завжди свято, розповіла Оксана Гребеняк:
"Сьогодні у мене, як мами, дуже велике свято. Сьогодні з'їжджаються мої дівчата всі, хто з Києва, хто з Лондона. Ще, правда, одна в Італії приїде скоро. А я готую найулюбленішу страву всіх дітей, чи малих, чи дорослих, як ми тепер кажемо, вареники. Хоча колись моя мама і бабця говорили пироги.
Пироги з бараболею, з сиром, пироги з вишнями, пироги з капустою. Але інша бабця казала вареники. То й вже діти так звикли вареники, бо пироги, кажуть, там такі, що пиріжки печені. Але ми жартуємо: "Ті вареники, що пироги".
За словами Іванни Гребеняк, гра "Вертеп"вважається закінченою, коли команда збирає всю шопку, всіх різдвяних героїв:
"Де є Бог, там є любов. І ми хотіли, щоб панувала любов і мир між людьми, через таке спілкування в формі гри".
Минулого року частину коштів з продажу гри спрямували для українських військовослужбовців та на розвиток свого родинного гурту "ЗЕРНО", розповіла Іванна Гребеняк.
Нагадаємо, у 2021 році тернопільський родинний гурт "ЗЕРНО" озвучив автентичні гаївки. Їх із 1990 року на Тернопільщині збирали члени товариства "Вертеп".
