Військовослужбовець з Тернопільщини Дмитро, позивний "Будулай", командир взводу радіаційного, хімічного та біологічного захисту 704 окремої бригади РХБ захисту Сил підтримки ЗС України. Підрозділ Дмитра виконує завдання в Чорнобильській зоні. На службі в ЗСУ "Будулай" з 2016-го року.
Чоловік розповів Суспільному про специфіку і важливість роботи взводу РХБ захисту в зоні відчуження, небезпеки радіаційного забруднення і щоденні виклики для хіміків.
Дмитре, розкажи, як почалась служба у ЗСУ?
Мені 29 років. Закінчив Вишнівецький профліцей, маю третій розряд кондитера і кухаря. Зараз, якщо є час, бажання і наснага, то не проти приготувати щось смачне, чому б ні. Коли прийшла повістка, я спеціально приїхав з-за кордону, прибув у військкомат, щоб піти на строкову службу. Ще в дитинстві у мене були такі мрії стати військовим. Бабуся розказувала, що я любив солдатиками гратись і марширував по хаті туди-сюди, тому, напевне, так і склалася доля, що став військовим. Батько і дідо служили теж, але військової кар’єри в родині ніхто до мене не робив. Я ж став офіцером.
Пішов я на строкову 6 жовтня 2016 року, потрапив у навчальний центр у Десні, де пройшов курс молодого бійця, отримав профіль навідника танкової гармати 125 мм танка Т-64. Потім було розподілення по бригадах. Спочатку служив у міжнародному інженерному батальйоні "Тиса", далі відкомандирували мене в комендантський взвод у Мукачево. Після строкової служби підписав перший піврічний контракт. І далі служив на контракті. У зоні АТО виконував завдання в Торецьку, тримали лінію оборони.
Чому вирішив стати офіцером?
Спочатку я думав піти в сержантську школу. Але в АТО познайомився з хлопцями з Військового інституту танкових військ НТУ "ХПІ", які переконали піти навчатися в цей заклад. Так я вступив до Військового інституту танкових військ НТУ "ХПІ" на факультет радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки. Став офіцером.
Чи знав тоді, що таке РХБ захист?
Частково так, бо в нашій казармі була рота РХБ захисту. Тому ми знали, що таке АРСАРС-14 – авторозливна станція на базі ЗІЛ-131, бардак"бардак" – так військові називають бойову броньовану розвідувальну машину, ОЗКОЗК – загальновійськовий захисний комплект тощо.
Як було навчатися в інституті?
На першому курсі важкувато було, бо доводилось трохи розриватися — багато матеріалу викладають, маса нової інформації. А після пар ще треба було підтягувати фізичну підготовку, бо в інституті високі вимоги щодо цього.
Як для тебе почалось 24 лютого 2022 року?
Нас підняли по тривозі. Усіх курсантів розподілили по підрозділах. Уже були готові штатки воєнного часу. Я зі ще кількома курсантами потрапив на розвіз води на АРС-14. На початку війни ми залишилися в Харкові виконувати завдання з оборони міста.
Чи пам’ятаєш якісь зіткнення з ворогом у перші дні вторгнення?
Я участі в тому не брав. Ми переважно допомагали в евакуації населення з Харкова. Після завершення навчання в інституті я обрав 808 Дністровську окрему бригаду підтримки, служив на посаді командира взводу РХБ захисту. Прийшов до "бобрів" (так називають 808 обрп – ред.) у червні 2024 року, а в липні вже поїхав на виконання завдань на Херсонський напрямок. Згодом у результаті реформування перевівся в 704 окрему бригаду РХБ захисту.
Якими знаннями і навичками має володіти хімік для роботи в підрозділі РХБ захисту в Чорнобильській зоні?
Хімік підрозділу РХБ захисту — це фахівець, який відповідає за безпеку людей і техніки на зараженій місцевості. Його основне завдання – провести повну деконтамінацію, знешкодити радіоактивні забруднення, очистити техніку, озброєння й спорядження. Він уміє працювати як із приладами РХБ розвідки, так і із засобами дегазації та дезактивації. Це люди точності, витривалості й холодного розрахунку, бо працювати потрібно впевнено. Але головне — знати, як правильно обробляти техніку і особовий склад. І вміти це робити.
Яка специфіка роботи хіміків підрозділів РХБ захисту в Чорнобильській зоні?
Радіаційне зараження в зоні локалізоване, умовно кажучи, плямами. Тобто є місця, де радіаційний фон понад норму, але переважно зона більш-менш чиста і порівняно безпечна для тимчасового перебування. Ми взаємодіємо з підрозділами РХБ розвідки. Вони моніторять обстановку, проводять заміри, чи техніка не заражена, який фон тощо. Якщо фон вище норми, то ми (РХБ захист – ред.) проводимо деконтамінацію – обробляємо техніку і за потреби особовий склад.
Як відбувається процес деконтамінації?
Спочатку працює РХБ розвідка, заміряє фон, чи є допустима норма, чи перебиває (завищена). Якщо перебиває, то є потреба в деконтамінації. Тоді наш особовий склад заводить техніку у відведене місце, машина глушиться, люди в машині можуть залишатися, але їх також перевіряють. Бували випадки, коли машина контактувала з зараженою ділянкою просто одним колесом. І коли авто їде, з колеса бризкає піском чи брудом на кузов або дно автівки. І машина буде "фонити". Але в таких випадках вистачить збити водою таке забруднення. Для сильнішого забруднення можна використати СФ-2У – спеціальний порошок, який розводиться водою. Після деконтамінації ще раз проводяться заміри: якщо допустима норма є, то все ок. Переважна більшість випадків — у межах норми.
Які відчуття були, коли ви заїхали працювати в Чорнобильську зону?
Коли вперше заїхали до Чорнобиля — ніч, темрява, і раптом у вікнах багатоповерхівок світло. Я був шокований: тут живуть люди! Тепер це здається звичним, але тоді було враження, ніби місто живе своїм таємним життям.
Як змінилося твоє ставлення до Чорнобиля і до катастрофи?
Тут розумієш, що минулого не змінити. Місто могло б бути красивим і розвиненим. Але головне зараз — безпека людей і техніки.
Які засоби особистої безпеки особового складу ви використовуєте?
У кожного є індивідуальний накопичувач, який показує сукупну дозу радіації, яку ти отримуєш, перебуваючи тут. Захисні костюми у нас стандартні, застосовуємо також ЗЗК старого зразка (ОЗК). Зараз підрозділи РХБ захисту забезпечені костюмами, наданими партнерами. Ці костюми зручніші, їх простіше надягати, усе продумано краще. З погляду герметичності вони також кращі. З техніки застосовуємо старі-добрі АРС-14Аавторозливна станція.
Чи є відчуття, що виконуєш важливу місію?
Кожен із нас тут виконує важливу роботу, і з певного погляду це місія, так. У кожного військовослужбовця є визначені завдання. Якщо тебе поставили на певне завдання, значить, командування так бачить. Ти маєш бути саме там і виконувати свою роботу. У цьому є доцільність.
Чи є такі місця в зоні, де навіть у захисних костюмах небезпечно перебувати?
Місць сильних забруднень я не бачив, бо це не входить у мої обов’язки – це питання до РХБ розвідки. У нас є визначені місця, де ми працюємо. Звичайно, якщо людина піде на тактильний контакт з предметами чи об’єктами, які досі мають високий радіаційний фон, то вона отримає високу дозу опромінення. Але це дурість. Проста істина, яку засвоїли мої підлеглі і я сам: не лізь туди, куди не можна. Якщо стоїть знак "заражено", "радіація" — не треба туди лізти.
Чому робота вашого підрозділу важлива?
У Чорнобильській зоні є місця зараження. І хоч маршрути техніки побудовані так, щоб проходити через чисті території, іноді трапляється, що машини заїжджають у зону забруднення. І люди про це не знають. На пунктах деконтамінації ми після відповідних замірів обробляємо машини, і вони далі їдуть чистими. Ми нейтралізуємо забрудненість, тим самим убезпечуючи від негативних наслідків радіації. Ми не допускаємо, щоб машина далі проїхала заражена — так само, як і особовий склад. На виїзді із зони все ще раз перевіряють.
Які дії у випадку радіаційного забруднення людини?
У випадку легкого забруднення достатньо випрати одяг і ретельно помитися. Головне — не торкатися об’єктів і не їсти та не пити нічого. Є правило, що у Чорнобильській зоні категорично заборонено ловити рибу, купатися в річках, збирати рослинність, гриби, ягоди, фрукти, полювати, розводити багаття.
Які в тебе плани на майбутнє?
Служба до перемоги. А потім — відбудовувати державу!
