У Тернополі в школі №19 відкрили стелу "Коріння пам’яті" з іменами випускників та батьків дітей, які загинули на війні.
Про це Суспільному розповіла директорка навчального закладу Лідія Бачинська.
За її словами, гроші на встановлення і виготовлення пам’ятного знака зібрали учні під час ярмарку.
Пам’ятний знак — у формі дерева. На кожному листку зображене фото, ім’я, прізвище та роки народження і смерті військового.
На відкриття стели прийшла дружина Анатолія Королівського — Юлія. Жінка розповіла, що її чоловік загинув 3 листопада 2023 року.
"Він пройшов багато “гарячих точок”. Це десантно-штурмова бригада — 81-ша. Загинув на Луганщині, в Білогорівці. Він загинув від дрона. Почалася пожежа, і, на жаль, чоловік там і згорів. У цій школі в Толіка вчаться діти — донька і син. І раніше, коли також висіли портрети наших героїв, донька говорила: "Мам, я ходжу і бачу тата, мої однокласники бачать тата". Відповідно, вона розповідає їм про нього. І пам’ять так залишається. Дуже важливо, що не забувають".
На пам’ятній стелі розмістили й інформацію про Василя Фіалку. Його дружина Тамара розповіла, що чоловік навчався в цій школі. З лютого цього року її чоловіка вважали безвісти зниклим після мінометного обстрілу в Бахмутському районі, що на Донеччині.
"Я дуже вдячна пошуковій бригаді, яка змогла всіх забрати тіла і дати можливість їх поховати вдома. Це данина пам’яті нашим героям. Їх треба пам’ятати. Пам’ятати їхні вчинки, бо це було справді дуже важко — у тих боях — і все те пережити, що вони пережили, і що вони там бачили, це не кожен зможе".
Ідея створення меморіалу виникла у 2024 році, розповіла директорка школи Лідія Бачинська. Вона зазначила, що на реалізацію проєкту витратили майже 18 тисяч гривень.
"На загальних зборах-конференціях, завдяки ініціативі учнівської ради, було висунуто питання про встановлення такого меморіалу. Тоді було розпочато конкурсний відбір, який був запропонований усім учасникам освітнього процесу. Надійшло 24 варіанти такого меморіалу. Переміг проєкт нашого педагога-організатора Світлани Михайлівни Євтушенко, і ми почали роботу над реалізацією цього проєкту. Кошти — це діти ярмаркували, і, власне, з цих коштів був виготовлений даний проєкт".
Авторка проєкту стели пам’яті Світлана Євтушенко зазначає, що інформацію про бійців збирала впродовж шести місяців. Історії можна прочитати через QR-коди, розміщені на листках.
"У нас у школі є символ — родинне дерево. Виникла ідея, що вони є нашим корінням. Окрім того, що це були захисники, вони були цікавими особистостями. Я мала можливість поспілкуватися з усіма рідними: сестрами, дітьми, і мені було цінно послухати їхні спогади та дізнатися, що б вони хотіли, аби люди знали про їхніх близьких. Саме в QR-коди була зашифрована презентація, відео — дуже щемливі, де бійці на передовій записували після виходу з бойових позицій своїм дітям слова: "Сонечко зійшло", "Я тебе згадую" і так далі. І рідні поділилися цими матеріалами та дозволили зашифрувати їх у QR-коди".
