Тернополянин Максим Соловей служив у війську з 19 років. До війни любив бальні танці, техніку та мріяв створити комп’ютер, яким можна було б керувати за допомогою думки. Так про загиблого бійця розповідає його мати Оксана Соловей. Він загинув цього року на Покровському напрямку. Усі справи родини — тепер в пам’ять про нього, каже жінка. Історією сина вона поділилась у День пам’яті захисників України.
Оксана Соловей веде на могилу сина на Микулинецькому кладовищі в Тернополі. Розповідає: він загинув 1 травня 2025 року:
"Приходжу до сина щодня. Для мене це дуже важливо, це внутрішнє спілкування, це підтримка. Я сподіваюсь, що з небес він захищає кожного з нас".
Поховали загиблого воїна у родинному гробівці.
"Для Максима родина мала важливе значення. Тож, коли постало питання, де поховати сина, ми вирішили — в родинному гробівці. Бо родина була для Максима всім", — розповіла Оксана Соловей.
За словами мами полеглого бійця, коли він першого разу приїхав у відпустку, його спитали: "Коли закінчиться війна?":
"І Максим сказав: "Мамо, ця війна вічна. Здобудеш волю — заслужиш небо". Ми вирішили цю фразу закарбувати на плиті його могили".
За словами Оксани Соловей, у військо Максим пішов у 2020, тоді йому було 19 років.
"23 лютого мені на телефон прийшло повідомлення, з якого я зрозуміла, що Максим виїжджає на позиції. Якщо чесно, я тільки на наступний день зрозуміла, що це було пов’язано із початком повномасштабного вторгнення. Вже через два дні у військо пішов мій чоловік, батько Максима.
Коли я запитувала в сина, де вони, що біля них, він записував тільки одну коротку фразу — "живий". Я тоді не могла зрозуміти: як так мало? Хотілося більше дізнатись. А зараз дуже добре зрозуміла, наскільки це було багато", — розповідає Оксана Соловей.
Спочатку Максим служив у 44-й окремій артилерійській бригаді, згодом перевівся у 68-му окрему єгерську. У нього був позивний Мася, бо ще зі школи всі змайстровані і виготовлені речі підписував саме так.
"І на всіх його футболках військових, на номерах машин був його позивний Мася. Його так і знали, не Максим Соловей, а Мася".
Загинув захисник під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Наплічник — єдина річ, яку побратими передали батькам після загибелі сина. Всі інші речі сильно обгоріли, розповідає Оксана Соловей.
Вдома мати зберігає нагороди сина, серед них — "Хрест воїна-єгеря", яку вручили Максимові посмертно.
Бабуся Максима Емілія Паньків каже: онук обіцяв їй приїхати у відпусту в травні, але не встиг:
"Він хотів додому. "Бабусю, я за дві-три неділі вже буду". Три роки на війні. Коли я йому казала: "Максимку, бережи себе, ти в нас один", він казав: "Бабусю, не переживай, все буде добре".
Щоразу після відвідин могили сина Оксана Соловей заходить в його кімнату. Каже, кожна річ для неї там важлива:
"Єдине, що нас тримає в цьому світі, — це пам’ять про нашого сина Максима. Ми будемо берегти її вічно, і все, що будемо робити, – це в пам’ять про нього".
Доповнено:
29 липня 2025 року президент України підписав указ, відповідно до якого Максима Солов'я посмертно нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Інформацію про це розмістили на сайті офіційного інтернет-представництва ОП.
