На Тернопільщині у Лішні Кременецької громади триває Всеукраїнська проща для родин загиблих військовослужбовців. Літургію проводять у храмі-пантеоні, який будують на честь тих, хто віддав життя за нашу свободу в російсько-українській війні. На стінах храму – таблиці з іменами воїнів, загиблих з 2014 року. Про це розповів Суспільному отець Андрій Любунь.
Очолив богослужіння Предстоятель ПЦУ Митрополит Епіфаній.
На прощу з Дубна приїхала мама полеглого Олександра Галіса Валентина. Її син загинув 4 травня 2022 року під Ізюмом. За місяць до цього йому виповнився 31 рік:
"Мій син був взагалі комісований, але з 2019 року він пішов служити. Сказав: "Мама, в мене сім'ї нема. Ти знаєш, яка в нас обстановка в Україні. І я вирішив іти захистити тебе і Україну". Він в мене був єдиний син, я його сама виховувала. Їх загинуло тоді п'ять людей".
За словами Валентини Галіс, вона приїздить на прощу з 2022 року.
"Ми щороку приїжджаємо сюди на службу, подати, щоб за наших хлопчиків молилися. Нас всіх біда звела сюди, бо з доброго дива сюди люди не їдуть. Тільки їдуть, щоб почути ім'я, за яке моляться, за наших дітей", — розповіла мама полеглого бійця.
Помолитися за чоловіка приїхала Іванна Боднарчук:
"Сьогодні я тут, щоб помолитися за воїнів, які віддали своє життя за Україну, помʼянути свого коханого чоловіка. Він загинув не так давно, 7 місяців тому. Його імʼя закарбоване на одній із плит".
Іванна розповіла, що чоловік пішов на фронт у перші місяці повномасштабної війни.
"Мій чоловік був цивільною людиною, керівником відділу продажів Хмельницької та Вінницької областей. Повномасштабне вторгнення Росії його застало в потязі з Дніпра з відрядження. Він одразу прийняв рішення по приїзду додому залишити роботу та мобілізуватися до війська. В ті дні військкомати були переповнені, місць не було, але він не покидав надій і старань. І вже на початку березня він був у силах спецоперацій. Перше бойове хрещення прийняв на Сіверодонецькому напрямку, там була дуже важка ситуація, потім Сумщина, а загинув на Курському напрямку".
У Лішню ввосьме приїхала з міста Суми мама загиблого 21-річного захисника Донецького аеропорту Миколи Ніколаєнка — Валентина.
"Хоч і вже пройшло 11 років, але не віриться. Їдучи сюди думаю, що раптом тут така подія трапиться, що можливо я з ним зустрінуся. Я розмовляю як дитинка маленька. Але, напевно, ми матері усі робимося, коли наших дітей не стає, дітками маленькими і віримо в диво".
Під час божественної літургії предстоятель Православної церкви України Епіфаній звернувся до рідних загиблих бійців:
"Серед нас українців повинна панувати любов. Бо за словами Господніми, по тому будуть бачити, що ми є учнями Христовими, якщо серед нас пануватиме любов. Любов і єдність, адже любов єднає усіх. І єдність завжди ставала тим неприступним, чого ворог не міг зруйнувати. Адже ми завжди перед викликом зла вміємо єднатися і давати відсіч ворогу та агресору, який увірвався у наш спільний, мирний дім для того, щоб нас поневолити, знищити, зруйнувати. Ворог, який зараз намагається нас поневолити, є не новим. Адже ми з ним ведемо боротьбу щонайменше останніх три стотілля. Він намагався нас поневолити, у нього періодами був успіх, але ми зуміли зберегтися та відновитися як народ, як держава, як українська церква. Ми зуміли зберегти нашу українську ідентичність, ми зберегли нашу мову і культуру, і після відновлення нашої державної незалежності ми відновили буття нашої помісної автокефальної української православної церкви. Бо церква є тією духовною основою, на якій ми надалі будуємо єдине цілісне тіло нашої української держави".
"Це десята ювілейна проща. Ми починали в 2016 році і зараз на превеликий жаль бачимо, що плит лише добавляється. Загиблих стає дедалі більше. Тому ми вирішили, що треба зробити великий меморіал пам’яті, де були б всі плити з іменами загиблих зі всієї України. Вже повністю готова документно-кошторисна документація і ми з Божою допомогою почнемо будівництво цього меморіалу. В нас на одну плиту вміщається 28 імен героїв. Це вже вся Україна зібрана нарешті і ми зараз просто працюємо з громадами для того, щоб поповнювати ці плити. Родини звертаються, а ми допомагаємо їм із виготовленням цих плит", — говорить настоятель храму-пантеону у селі Лішня Андрій Любунь.
