117 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ несе службу, боронячи кордони Сумщини. Кореспонденти Суспільного побували на кордоні з РФ та поспілкувалися про службу, життя та побут військових. Детальніше в матеріалі.
"“Байден”, Байден, я “Сєня”, прийом. Ти на місці? — Майже. — Доповіси, коли прибудеш?"
Так бійці мінометного розрахунку 117 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, які нині боронять кордони Сумщини, зустрічали знімальну групу Суспільного. Військові попередили — зі стежини не сходити, і за можливості прислухатись, чи не летить дрон.
"Трошки зупинимося, послухати, бо коли в русі, то не чутно, якщо щось летить. Тихо, ніхто нічого не чує, так?", — говорять військові.
Боєць мінометного розрахунку Ігор говорить, що запобіжні заходи в умовах війни — це запорука виживання:
"Почали дуже часто застосовувати "пелюстки". Потім вони почали робити саморобки. Беруть пляшку, півтора літрову, літрову, набивають туди вибухівку, яка діє на замикання і розкидають. Зараз коли йде сніг, фарбують у білий колір, або взагалі з-під молока беруть, щоб видно не було, і розкидають по дорогах, дивляться де сліди, де ходимо".
"Постійно, скиди, обстріли, багато всього.Та поряд усе падає в основному, і міномет, і пушка стріляє 152-га, там три метри розрив, земля чорна, як прилітає. Скидів багато теж, вони літають, але в нас рушниця є, якщо що, щоб стрілять по них", — говорить Віталій.
Ігор — уродженець Сумщини розповідає, що на війну пішов добровольцем у липні 2022 року, після того, які відправив дітей в евакуацію. Каже, якби не діти, пішов би раніше:
"Я і готую міни, і кидаю міни. Мінами займаюся, хлопці наводяться, а я мінами займаюсь. Ніхто мене не вчив, життя навчило. Головне, щоб вони летіли в ціль. Були й радянські, були й українські, були й американські, і германські. Наше справа, щоб вона вилетіла зі ствола", — розповів чоловік.
Під час інтерв’ю розрахунок отримує наказ на знищення планової цілі. Після виконання завдання, говорить Віталій, потрібно якнайшвидше повернутись в укриття. Тепер, додає, слід чекати звіту аеророзвідки про влучання в ціль:
"Я навідник, але в цей час виконую обов’язки командира. Навестися, розрахувати і все, оце моя вся робота. Плюс багато нюансів, про які не можна говорити".
Віталій — сум’янин, до повномасштабного вторгнення працював на заводі, на фронт пішов добровольцем із першого дня повномасштабки:
"Був у 96 бригаді спочатку — зенітно-ракетні війська, С-300 у нас було. Потім прослужив 1,5 року, оскільки в мене мама інвалід, перевівся сюди ближче до Сум, в 117 бригаду, потрапив у мінометний розрахунок, і тут уже рік", — розповів Віталій.
Володимир родом із Сум, вдома на нього чекають батьки, дружина і двоє дітей. За військовим фахом, розповідає, він зв’язківець. Говорить, без якісного зв’язку нині виконувати бойові завдання складно:
"Виставляємо "Старлінк" на правильне місце, потрібно його замаскувати. Потім, радіостанції — вони не працюють у бліндажі, їх треба винести, правильно почепити антени, перевірити, щоб усе працювало. При обстрілах буває перебиває кабелі, це теж ми все ремонтуємо".
"Як щось літає, вона одразу ховається сюди в бліндаж. Як чує, що гуде, одразу біжить. Оце вона з нами воює місяців 3–4, кішка-мінометниця", — говорить Віталій.
Віталій додає, що якби їм допомагали не лише коти, а весь світ, то перемога давно вже була б за Україною.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
