Сержант на псевдо «Десант» 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» воює з 2022 року. Зенітник розповів Суспільному, що на Сумському напрямку полює на російські дрони. «Десант» пояснює, чому на Сумщині особливо важливі уважність і знання місцевості та як його підрозділ протидіє FPV-дронам російського «Рубікону».
Сержант на псевдо «Десант» воює з 2022 року. Каже, розпочав війну зенітником, тож після формування 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» не став змінювати військову професію:
«Самі набивали руку, самі тренувалися, були інструктори. Ну, переважно самі все підбивали. Інструктори підказували те, що нам необхідно було знати, ми брали й самі готувалися вже конкретно під роботу. А далі вже був Запорізький напрямок, ну і понеслась.
Так, тоді не було такої кількості дронів. Тоді здебільшого розвідники літали, а дрони були наші переважно. У росіян тоді ж такого не було загалом».
«Десант» додає: на Сумському напрямку перед його підрозділом стоять конкретні завдання. Каже, боротьба з дронами залежить від того, наскільки добре боєць знає свою зброю та вміє діяти під час атаки.
«Сюди приїхали, ще оптики не було, а потім, ви ж бачите, і оптика пішла. Ну, з оптикою простіше, ніж з радіо. Радіо більш поворотке, а оптика не така поворотка. Щоправда, такі дрони визначають лише на слух і візуально. Тому що РЕБ її ніяк не засвідчить.
Все залежить від людини. Є хлопці, які просто беруть, купляють собі «помпу», з довгим стволом, для того щоб дріб розлітався максимально далі, не з коротким же стволом брати. А так переважно всі зі «штатки» валять».
Боєць додає: патрон летить далеко. Якщо знати особливості своєї зброї, то простіше: «Ну, збивали хлопці, теж нічого. І по "Молніях", бувало, влучали. Все залежить від того, як ти пристріляєш її. Я, наприклад, її не пристрілюю, я вже заводським прицілом користуюсь. Просто поїхав на полігон, повісив пару патронів, вистрелив, ті, що мені треба подивитися, куди патрон, куди ствол б'є, і все. Я вже знаю, куди мені треба і що. Я нічого не кручу, просто вже рука набита».
Для враження російських дронів, каже «Десант», слід знати деякі секрети.
«Коли ти стріляєш її в упор, коли вона на тебе йде, це шанс останньої надії просто її відбити. Або ти її, або вона тебе. А якщо ти знаєш швидкість польоту FPVшки, навіть максимальну швидкість її, то стріляти по ній легко. Коли ти знаєш, з якою швидкістю вона висить, ти вже знаєш, на яку тобі поправочку ставити, й усе».
Боєць каже: якщо БпЛА летять транзитом у задану точку, то максимальна швидкість у них 90 км на годину:
«Звичайні ці, радіооперовані, з більшою швидкістю летять. То там уже складніше. Так само слід враховувати ризики, щоб не влучити їй в об'єктив. Те, що на нашій практиці, — до 400 м, може трішки більше. Ледь-ледь більше. Це якщо ти її ще добре бачиш. І не обов'язково, щоб вона висіла. То різниці нема. Звичайно, як зависне, то загалом це стояча мішень по суті. А коли летить, то в русі й ми просто випередження робимо, і все. І б'ємо. Добре, як влучиш в котушку, то загалом шикарно. Якщо стріляєш трасером, то можна перепалити просто ту головку».
Коли куля влучає в ціль, каже «Десант», настрій суттєво покращується: «Найближче, що був, — це 5 м. Правда, ніхто не зняв на телефон, було б цікаво подивитись, як він падає».
Окрім цього, військовослужбовець ділиться спостереженнями щодо поведінки російських FPV-дронів після роботи наших засобів радіоелектронної боротьби. За його словами, коли безпілотник втрачає сигнал, він діє за чітким алгоритмом.
«Відбувається різкий стрибок. У неї вже зашито, що вона буде шукати сигнал. Навіть не маючи радіосигналу, "пташка" все одно підійматиметься максимально високо, а потім просто падає. Іноді детонує одразу, іноді ні», — пояснює боєць.
Окрім FPV, говорить «Десант», його підрозділ полює на російські «Молнії»: «"Молнія" хоча і більша, але, скажімо так, у FPVшку влучити простіше. Виходить, коли ти стріляєш по FPV, влучаєш в будь-яку частину — в пропелер, ніжки — це все пов'язано, якщо ти десь перебиваєш одне — дрон падає, то з "Молнією" цього не буде».
Влучити у двигун цього БпЛА дуже важко, додає боєць: «А крила пінопластові. Це треба саме влучити або у "движок", або по носу стріляти, там, де заряд батареї. Оце суть. Такі випадки є, що стріляєш, а їй до лампочки, вона просто пролітає. Коли зіб'єш, йдеш дивишся — крила прострелені, але ж…»
Особливу небезпеку становлять дрони-«ждуни», які засідають та вичікують ціль, каже «Десант».
«Вони ще зі звуком зараз. Вони глушать усе, навіть відео вимикають для більшої економії батареї, працюють на слух. Якщо "ждун" сидить, то тільки візуально ти його побачиш. Ну оце і є наше завдання — виявити. Що ми завжди рано-вранці й робимо. Ми проходимо свої маршрути на предмет виявлення. Щоб не було на маршруті нічого. Не дай Боже, якщо хлопці їхати будуть, то щоб дрон не мав змоги їх влупити».
Дрони сідають так, аби дивитися на дорогу: «Якщо взяти сільську місцевість, то є провулки, от вони тут контролюють центральну проїжджу частину — рухається транспорт чи ні, вони дивляться, проїде чи не проїде. Тільки коробка проїжджає, і він підіймається і запрягається. Це додатковий рівень. Тобто не тільки відеоспостереження, а ще й акустичний в них момент зараз з'явився. Так що це також слід враховувати».
Бійці звертають увагу на свіже волокно, на оптику: «Свіже блищить на сонці шикарно. І його видно, що воно свіже. А старе… Треба розуміти, що якщо не було ніде детонації, ніхто ніде не чув ні вибухів, то значить або "ждун" десь сидить. Якщо групи там є, то групи будуть його вже шукати. Ну а якщо груп немає, то треба бути дуже обережним».
Для захисту від російських дронів, додає сержант, слід використовувати захисні властивості місцевості: «Якщо є кущі, там хоч би безпечно. Головне, щоб височини були. От там пірнаєш, і потім хай спробує тебе наздогнати. Уже не будуть вони за тобою летіти, тому що це не має сенсу. Вони це прекрасно теж розуміють, і на це можна їх ловити, на цю "вудку". Головне — забігти в кущі».
Боєць додає: «Зараз слід правила дорожнього руху написати, що треба дивитися не тільки в дзеркала заднього вигляду, а плюс на всі 360 градусів головою вертіти. Тому що дрони можуть чекати скрізь. Треба бути завжди максимально уважним, адже це запорука нашого життя в цей момент».
Працюють, каже «Десант», на Сумському напрямку по різних підрозділах армійців РФ: «Підрозділи різні, ну, переважно "Рубікон". "Рубікон" вважається елітою. Прямо як у нас "Птахи Мадяра", грубо кажучи. Ну, їм до "Птахів Мадяра"... А "Рубікон" — це наші "любимчики"».
Додає, за весь час, що бійці на них полюють, їх нічим здивувати: «Ми їх уже дуже добре знаємо. Навіть, що б вони не робили, що б вони собі там не придумували, два-три FPV запускають, ми в кожному разі будемо валити. Хай навіть не думають».
«У нас був випадок, що вони коли летіли, це було два оператори-професіонали з "Рубікону". Вони між собою якось не зв'язалися, а на одну ціль летіли удвох, і один з одного напрямку, другий з іншого, наперехрест. А у нас "рай", двоє наших. Жоден з них не долетів тоді. Не вийшло, у них не вийшло просто. Вони були зняті обоє. Один раніше, інший пізніше».
Вдома сержанта чекає родина: троє дітей, дружина, мама, брат і сестри. Каже, нині робить усе, щоб повернутися до них із перемогою: «Буде, але не скоро. Вони хоч і добре по зубах отримують, але ще мало, дуже мало. Треба жорсткіше».
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram та Threads
Додайте Суспільне Суми в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах
