В 61 окремій механізованій степовій бригаді в кожному підрозділі створили пункти психологічної підтримки. Про це Суспільному розповіла офіцерка відділення комунікації Світлана Резван.
Пан Андрій розповів, що пішов у військкомат з товаришем з перших днів повномасштабного вторгнення. Служив у кількох підрозділах, зараз несе службу у 61 окремій механізованій степовій бригаді, обіймає посаду начальника групи психологічного супроводу та відновлення.
"Пішли з товаришем, десь 26-го, в ТРО нас не взяли, там офіцерів набрали, ну ми пішли в ЗСУ. В ТРО всі тоді йшли в перші дні. Можна сказати, що мені пощастило, що в мене моя така професія по життю, збігтися з військовою. Це те, що я люблю, те що я роблю, і воно тут знадобилося", — повідомив начальник групи психологічного супроводу Андрій.
Пан Андрій має дві вищі освіти. Другу, говорить, отримував за фахом психолога:
"Як все в житті випадково, потрапив з товаришем в університет, він хотів курси пройти англійської, я побачив факультет психології, написав заяву і далі пішло. Провчився, потім потрапив до психотерапевтичної спільноти, там навчався клієнтцентрованого консультування Карла Роджерса".
Нині військовослужбовці все більше розуміють призначення психолога, говорить Андрій, та при необхідності йдуть на контакт:
"Все як в цивільному житті тільки обмежено військовою структурою, бо є певні свої задачі, які мають бути виконані. Не лише я працюю, працюють сержанти, командири й з побратимами я говорю, якщо ви бачите, що з людиною, щось дивне відбувається, ви запитайте хоч пару слів, може їй це потрібно в дану мить".
Головне, говорить психолог, що хоче донести до військових, щоб вони прислухалися до своїх відчуттів:
"Найбільше, це людям я говорю, щоб вони орієнтувалися в тому, як їм є, щоб вже з цим можна було виконувати завдання. Якщо боїшся, ну страх, це повідомлення, пройти крізь нього, буває не просте завдання, бо страх може засліплювати й людина вже нікуди, заціпеніла, тоді вже потрібна допомога, щоб його з цього стану вивести".
Для того, аби вивести людину з такого стану мають свої методи, додає чоловік:
"Те, що я колись розповідав хлопцям на полігоні, воно спрацювало, хтось там застряг, заціпенів, а я колись говорив, що одним з варіантів виводу, це зробити, щось нестандартне, щось сказати людині, якого вона ніколи не чула, і тут один каже, давай я тебе поцілую. Той такий фух".
Пан Андрій має кота. Той, розповідає господар, прийшов до них з сусіднього домогосподарства, його власниця евакуювалась. Тож тепер тварина також допомагає впоратись зі стресом:
"Головне, щоб людина прийшла до тями, як це відбудеться не важливо. Дихання, взагалі, універсальний метод, глибоке повільне дихання, довгий вдих, довгий видих. Хтось молиться, хтось просто відпочиває, сон, їжа, гарячий душ, це дуже, дуже помічне. Технік дуже багато".
Створення психологічних служб у підрозділах української армії, каже Андрій, є наразі необхідним. "Цей перехід від радянської до української армії, як на мене, потребує, принаймні людяності хоч трішки, і щоб цю людяність підтримувати, щоб люди знали, що вони можуть розв'язувати питання, не лише матеріальні чи соцзабезпечення, а й таке психологічне", — розповів чоловік.
Офіцерка відділення комунікації 61 бригади Світлана Резван розповіла, що їхні психологи намагаються постійно супроводжувати воїнів.
" Є психологи, які зустрічають військовослужбовців, які виходять на ротацію, на відпочинок з позицій, перш за все вони зустрічаються з психологами. Це важливіше ніж ліки. В кожній бригаді, і в нашій так само, існує багато вакансій психологів, це різні психологи, телефонуйте, приходьте, ми будемо пояснювати", — розповіла Світлана.
А поки несуть службу, додає Андрій, його підрозділ робить все залежне для перемоги та закінчення війни. Його самого вдома, у Львові, чекають багато друзів.
"Хлопці роблять все що можуть і навіть більше, витримують все це і ще навіть у цьому всьому жартують і часом дні народження святкують", — розповів пан Андрій.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
